Великобузівський старостинський округ

Великобузівський старостат: історія, народжена з хуторів і балок

На мальовничих просторах Шишаччини, серед зелених балок, тихих ставків і родючих полів розкинувся Великобузівський старостат. До його складу входять села: Велика Бузова, Горова Яковенщина, Дем’янки, Зелене, Мала Бузова, Науменки, Низова Яковенщина, Тищенки, Цьови. Кожне з них має свою глибоку і самобутню історію. Це не просто адміністративна одиниця, а живий літопис, витканий із долей козацьких родів, землевласницьких маєтків  і звичаїв, що передавалися з покоління в покоління.

Село Велика Бузова

Свої витоки бере від кількох хуторів, що існували ще до 1780 року у складі Яреськівської сотні Миргородського полку. Це були хутори майора Жевахова, прапорщика і військового канцеляриста Трощинського, сотника Дольгого (Долгова).

 У 1787 році тут було чотири хутори під назвою Бузовий: сотника Йосипа Долгова, сотника Івана Базилевського, прапорщика Дем’яна Трощинського з братами, а також хутір Бузовський – майора Макара Жевахова. На час перепису 1859 записано хутір Бузовий (Бузов) власницький і козацький, біля ставу Бузового, у Миргородському повіті, ліворуч від тракту з Полтави, на Миргород. 50 дворів, 433 жителя.

Поруч, при Сухиновій Балці – хутір Сухинівщина та хутір козацький Науменків. 1900 хутір Бузова входив до складу Яреськівської козацької сільської громади, 30 дворів, 218 жителів, землі – 87 десятин, земська школа. Два хутори під назвою Бузовий та один під назвою Бузова входили до складу Шишацької козацької сільської громади Шишацької волості Миргородського повіту. За переписом 1910 два хутори під назвою Бузова були в Шишацькій волості (8 господарств козаків, 48 жителів; 44 господарства, 287 жителів) та два в Яреськівській волості, у меншому хуторі – 9 господарств, 62 жителя, у більшому хуторі, записаному як Бузова Друга – 62 господарства, 367 жителів.

 Пізніше одержує назву Велика Бузова.

Село Горова Яковенщина

Назва «Горова» пов’язана з тим, що село знаходиться на підвищенні, на «горі» в порівнянні з Яковенщиною Низовою. Рід Яковенків відомий у Шишаках приблизно з середини XVIII ст. За родинними переказами, вони родом із запорізьких козаків, а один із предків навіть був курінним отаманом. У 1718-1723 рр. сотником устивицьким був Тиміш Яковенко.

Село Дем’янки

Село виникло як хутор, що отримав через жителів – козаків Демянків (Демяненок, Демяниченко) .

У 1884 р. у хуторі 4 козачі двори, в яких мешкали 7 родин. Населення 33 чол. У 1904 р. у хуторі було дві громади.

Село Мала Бузова

Початкова назва –  Андріївка. Назву отримало в честь власника – сотника Яреськівського Андрія Прокоповича Трощинського, а можливо і навіть від його сина генерала – майора Андрія Андрійовича Трощинського. 

Село виникло внаслідок зливання вузівських хуторів, що належали останньому сотнику яреськівського Йосипу Долгову та хутора Трощинського на початку XIX ст.

Після революції село було перейменоване у село Мала Бузова.

Село Науменки

Перша відома назва хутора Отрешкова балка (Отрешковою балкою називався хутір Сидорівський, що пізніше відомий як село Науменки. Ця назва існувала у 1859 – 1884 рр..),  оскільки він знаходився у Отрешковій балці.

 Балка названа через проживаючого тут шишацького козака Яківа Отрешка з дружиною Юхимією Іванівною. На початку XIX ст.

Отрешки продали свій хутір поміщикам Сидоренкам.  У 1864 р. хутором володіли козаки Феодосій Грирович Науменко та Пантелеймон Федосович Науменко.

Вже у ІІ половині XIX ст.  хутір отримав назву власників козаків сотні Шишацької з роду Науменко.

Ще з дореволюційних часів у Науменках працювали майстри, які могли пошити чоботи та одяг.

У 1912 р. у хуторі Науменки Шишацької волості мешкало 207 людей.

Село Низова Яковенщина

Перша назва села Низова Яковенщина хутір Лісницького Григорівка  .

Належав родові Лісницьких  козацько – старшинському родові. Походить від шляхтича Григорія Софоновича.

У селі Григорівка при ставку у 1859 р. було 19 дворів, у яких мешкало 59 чоловіків та 56 жінок. 

Село Тищенки

Назва села походить від власників дворян із роду Тищенко.

На теренах шишацької козачої сотні відомі представники козачих родів я Тишенко  і Тищенко. Останні писалися як Тишченко. Дослідниця Л.О. Розсоха згадує, що представники цього роду спочатку називалися як Тиші. Потім прізвище трансформувалося у Тишенко (син Тиша), а потім у Тищенко.

Тишенки заснували село по  лівому березі Грузької Говтви, а Тищенки по правому. Так два хутори з назвою Тишенки позначені на мапах трьохверстовках 1857 р., на яких ще не був позначений хутір Тищенки, та на мапі трьохверстовці 1869 р., де навпроти хутора Тищенки з 8 дворів зображений на лівому березі хутір Тишанка та хутір Тишенки з 10 дворів біля хутора Ярмаки.

У сотні Шишацькій у списку хутори в «Описі Київського намісництва» за 1764 – 1781 рр. згаданий хутір козаків Тищенків із 12 хат виборних козаків, а також хутір козака Тищенка з 3 хат виборних козаків.

Тищенки були одним із хуторів Гришка-Горішевського. На мапі 10-ти верстовці Шуберта вказаний хутір Грицютин.

Розташоване на північно-східній околиці села Тищенки урочище «Стінка» площею 75 га, яке входить  до складу заповідного фонду та знаходиться на території Шишацького лісництва. Заповідний об’єкт створений з метою збереження лісового урочища в балковій системі з добре збереженими масивами дібров із багатим біорізноманіттям. На відкритих ділянках збереглися угруповання лучного степу із рідкісними видами флори.

Заповідне урочище Стінка назване так тому, що тут колись стіною стояв дубовий ліс – улюблене місце відпочинку родини Гоголів та їх родичів. Землі належали матері М.В. Гоголя (51 десятина). Територія заповідного урочища являє собою досить глибоку балку, схили якої й днище заліснені. Інший схил- відкритий і типовий та багатою степовою рослинністю. У складі флори близько 500 видів рослин. Заповідне урочище виконує екологічні та рекреаційні функції.

Село Цьови

Хутір отримав назву від козаків Цьовів, що в ньому мешкали. Спочатку цей рід згаданий як селянський. У 1718 році згаданий у присяжному списку сотні Шишацької вільний посполитий Іван Цьовенко.

Хутір згаданий у списку хуторів в «Описі Київського намісництва» за 1764 р. Низова Яковенщина – 1781 р., як в хутір із 2 хат виборних козаків.

У 1904 р. населення села відносилося до Шишацької козачої громади Шишацької волості. Це було 13 ревізьких душ чоловічої статі, 127 осіб.

У 1926 р. село Цьови, або М’ялівщина, належало до Малобузівської сільради.