Сагайдацький старостинський округ

Села Сагайдацького старостату: голос предків у щоденному житті

На теренах Шишаччини розкинувся Сагайдацький старостинський округ – земля, сповнена духом минувшини та працьовитості. У кожному селі, навіть найменшому, збереглися уривки з історії, що переповідають про козацьке походження, боротьбу, розвиток і знання.

Історія двох населених пунктів – Сагайдак і Дмитрівка. Дмитрівка, немов старша сестра, народжена в часи козацькі та гоголівські часи, а Сагайдак – молодший брат, що виник завдяки науково-технічного прогресу. У 1900 році в селі було не більше 30 дворів. Населення належало панові Дмитрієву, від чого й походить назва села Дмитрівка. Це був поміщик, який мав у користуванні 500 десятин землі. Вперше назва села зафіксована в метричній книзі Благовіщенської церкви за 1805 рік.

Село Сагайдак з’явилося разом із науково-технічним проривом – прокладанням залізниці Полтава – Ромодан на початку XX століття. У 1890 році було збудовано станцію, у 1910 – амбар, що пізніше став хлібоприймальним пунктом. У 1926 році Сагайдак став центром сільської ради, до складу якої входили ще 17 хуторів. А в 1929 році тут відкрилася семирічна школа.

Село Кирпотівка

Кирпотівка постала з козачих хуторів Кононенків та Моцарів, що розрослися у балці біля річки Кривоуски. У селі колись працювали дві олійниці та три вітряки – символи господарської сили минулого. Його первісна назва – хутір Лещани – пов’язана з однойменним дворянським родом, що походив від козаків із Тухів і Жабокриків. У 1992 році село налічувало 52 двори та 111 мешканців.

Село Луці

Село Луці сформувалося в першій половині XIX століття з козачих хуторів Закладних і Приходьок. Згідно з місцевою легендою, першопоселенцем був козак на ім’я Луць, що й дав назву селу. Луці дали Україні науковця – Миколу Миколайовича Ніколаєва, кандидата наук, доцента, автора 25 наукових праць у галузі вищої математики. Проте час не щадить – у 2001 році в селі залишалося 23 жителі, а у 2021 – лише троє.

Село Салимівщина

Назва Салимівщина походить від поміщицької родини Салимовських. Після скасування кріпацтва у 1861 році в село почали переселятись козацькі роди з навколишніх сіл – Гаврисів, Моцарів, Закладнів, Кирпотів. І хоч іноді в документах зустрічається варіант «Сулимівщина», справжня назва зберігає ідентичність і історичну правду.

Село Принцеве

На трьохверстовці Шуберта за 1846 рік це поселення підписане як хутір. Принців хутір – назване через його власника, Миколу Густавовича фон Принтца (1836 – 1915). 1800 га землі належало барону, яку він здава в оренду. На цих землях стояло до десяти млинів-вітряків. На північний схід від хутора було озеро. З озера витікав струмок, що за 5 км впадав втікав в річку Говтва. Після війни ставок відновили по-новому, збудувавши дамбу. Озеро стали називати водосховищем.

Село Чорнобай

Село Чорнобай, назване на честь однойменного козацького роду, – єдине з такою назвою на території всієї України. У 1904 році тут існувала окрема козацька громада, що належала до села Федунки. За даними 1927 року, у селі було 24 двори з 122 жителями. На 2021 рік кількість населення зменшилася до 19 осіб, але дух села залишається незламним.

Сагайдацький старостинський округ – це більше, ніж адміністративна одиниця. Це спогади, легенди, наукові здобутки, що втілилися у кожному імені, у кожній хаті. Зберігаючи ці історії, ми продовжуємо жити разом із предками.