Шишацький край: cучасне і минуле

ШИШАЦЬКА ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА

Полтавська область, Миргородський район

 Шишацький край: сучасне і минуле

 Шишацька об’єднана територіальна громада утворена рішенням Полтавської обласної ради 13 серпня 2015 року. До громади увійшли селищна та одинадцять сільських рад, на той час із існуючих селищної та чотирнадцяти сільських рад Шишацького району.

12 червня 2020 року розпорядженням Кабінету Міністрів України була утворена Шишацька територіальна громада, до якої доєдналися ще дві сільські ради.

17 липня 2020 року Постановою Верховної Ради України було ліквідовано Шишацький район та утворено нові райони, зокрема в Полтавській області.

У вищезазначений спосіб та в існуючих на даний час адміністративних межах утворилася Шишацька територіальна громада Миргородського району Полтавської області. Адміністративним центром громади є селище Шишаки до якого входять 13 старостинських округів:

• селище Шишаки – адміністративний центр;
• Великоперевізький старостинський округ;
• Баранівський старостинських округ;
• Великобузівський старостинський округ;
• Воскобійницький старостинський округ;
• Гоголівський старостинський округ;
• Жоржівський старостинський округ;
• Ковердинобалківський старостинський округ;
• Покровський старостинський округ;
• Михайликівський старостинський округ;
• Пришибський старостинський округ;
• Сагайдацький старостинський округ;
• Федунський старостинський округ;
• Яреськівський старостинський округ.

В громаді один селищний та 73 сільські населені пункти в яких проживає 18468 жителів. Площа – 754 км². Адміністративний центр громади розташований на автошляху, що сполучає Р42 та М03 «Київ-Харків-Довжанський». Відстань від селища Шишаки до столиці України м. Києва автомобільними шляхами складає 299 км, до обласного центру м. Полтави – 74 км, до районного центру м. Миргород – 44 км. Через територію громади проходить дорога державного значення Р-42-Лубни-Миргород-Опішня, 12 доріг обласного значення та 36 – місцевого. Залізничний транспорт представлений залізничною станцією в с. Сагайдак, що знаходиться на відстані 22 км від центру громади та в с. Яреськи на відстані близько 15 км від селища.     

Шишацька територіальна громада межує з:

• Зіньківською територіальною громадою (відстань автомобільними шляхами до міста Зіньків – 62 км);
• Диканською територіальною громадою (відстань до селища Диканька – 45 км);
• Решетилівською територіальною громадою (відстань до міста Решетилівка – 45 км);
• Білоцерківською територіальною громадою (відстань до села Білоцерківка – 37 км);
• Великобагачанською територіальною громадою (відстань до селища Велика Багачка – 34 км);
• Гоголівською територіальною громадою (відстань до селища Гоголево – 16 км);
• Великосорочинською територіальною громадою (відстань до села Великі Сорочинці – 24 км).

 Громада розташована у північно-східній частині Полтавської області у межах Придніпровської низовини, лівобережної Дніпровської зони лісостепу. По території громади протікають річки: Псьол довжиною 37 км;  Грузька Говтва – 24 км; Грунь-Тяшань – 3,9 км; Стеха 1,5 км.

Головні елементи рельєфу – тераси Дніпра. Поверхня терас досить щільно перетинається долинами річок, ярами та балками. Рельєф основної частини рівнинний, похилий переважно в південно-західному напрямку. Відповідно до кліматичного районування територія розташована в І-му (Північно-західному) кліматичному районі. Точкою для відстеження кліматичної ситуації прийняте місто Полтава.

Із корисних копалин наявні нафта, глина, пісок, є джерела мінеральних вод. У цілому у ґрунтовому покриві переважають чорноземи глибокі малогумусні. Невеликі площі займають темно-сірі опідзолені ґрунти та опідзолені чорноземи. Сірі лісові ґрунти представлені світло- і темно-сірими підтипами.

 Шишаччина була заселена з давніх давен. На території громади знайдено вироби доби неоліту, поховання епохи бронзи. В ряді місць виявлені поселення слов’ян Черняхівської культури (ІІ-VІІ ст.. н.е.).

 В прадавніх похованнях та курганах, яких налічується декілька десятків, були знайдені речі, якими користувались люди скіфського періоду та представники слов’янських племен. В період Київської Русі землі сучасної Шишаччини входили до Переяславського князівства, служили прикордонними територіями і неодноразово зазнавали нападів степових кочівників.

 На початку ХІІІ ст. землі краю були завойовані татаро-монголами. Уперше поселення під назвою Шишаки згадується в описі битви литовського князя Вітовта з татарським ханом Тимуром Котлуком, що відбулася 12 серпня 1399 року. Назва пішла від шишкуватих (куполоподібних) пагорбів, на яких воно було розташоване. За другою версією – від слова «Шишак», старовинного військового металевого шолома з вістрям.

 За козацької доби землі нинішньої Шишаччини входили до Миргородського полку, а села Яреськи та Шишаки одержали статус сотенних містечок, які у 1781 році стали належати Говтвянському повіту Київського намісництва. У 1802 році було виділено Полтавську губернію, в яку ввійшли вищезгадані території.

 Шишацький район було утворено згідно з постановою Президії ВУЦВК від 07 березня 1923 року. У 1931 році його територія увійшла до складу Диканського району. У 1935 році Шишаки знову стали районним центром – спочатку Харківської, а з 1937 року – Полтавської області. У зв’язку з 100-річчям від дня смерті М.В. Гоголя, з метою увічнення пам’яті письменника, Шишацький район постановою Верховної Ради УРСР від 01 березня 1952 року було перейменовано на Гоголівський. Район носив цю назву до 1963 року, коли його територію знову приєднали до Диканського району. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 08 грудня 1966 року знову було утворено Шишацький район.