Шарлай Анатолій Григорович
І знову Шишацьку громаду накрила чорна звістка…
30 березня 2026 року страшна звістка прийшла до села Гоголеве – зупинилося серце воїна Шарлая Анатолія Григоровича. Сьогодні ми разом віддаємо йому останню шану та проводжаємо в останню земну дорогу.
У такі хвилини слова безсилі. Вони не здатні втамувати біль, який переживають рідні, близькі та всі, хто знав Анатолія Григоровича.
Він народився 17 травня 1975 року в сім’ї працьовитих людей – Григорія Семеновича та Марії Петрівни Шарлаїв. Усе його життя було тісно пов’язане з рідним селом, де пройшли дитинство, юність і роки праці.
Після закінчення Гоголівської середньої школи у 1992 році здобув професію шофера та слюсаря, працював у сільському господарстві. У 1993 році був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України, де чесно виконав свій обов’язок. Повернувшись додому, продовжив працювати, згодом – у Гоголівській школі, де його знали як відповідального та сумлінного працівника.
Його пам’ятають як добру, щиру, порядну людину, яка з повагою ставилася до людей і до своєї справи.
У січні 2026 року він отримав повістку і без вагань став до лав війська. Це був його свідомий вибір – бути там, де це потрібно країні в непростий час.
Життя кожної людини – це свій шлях. Шлях Анатолія Григоровича був простим і гідним, сповненим праці, відповідальності та людяності.
Світла пам’ять про нього житиме у серцях рідних, друзів, односельців – у спогадах, у добрих словах, у тих моментах, які вже ніколи не повторяться, але назавжди залишаться з нами.
Від імені всієї Шишацької громади, депутатського корпусу та виконавчого комітету селищної ради висловлюємо найщиріші співчуття всім рідним і близьким. Ми розділяємо ваш біль. Нехай Господь подарує вам сили пережити цю втрату.
А пам'ять про Анатолія – світла, вічна, невмируща – житиме в серці кожного з нас.
Вічна слава Герою.
Вічна пам’ять, Анатолію…
Низький уклін Тобі.
Слава Україні.
