Плакало небо разом із громадою.
У скорботі Шишацька громада востаннє зустріла і навіки попрощалася зі своїм славним воїном – Гвоздьовим Максимом Олександровичем, який віддав найдорожче – власне життя – за свободу і незалежність України, за майбутнє кожного з нас.
Страшна війна безжально забирає найкращих синів і доньок нашої землі, закарбовуючи їхні імена у наших серцях і на скрижалях історії.
Максим народився 28 грудня 1982 року в Харкові, а з раннього дитинства його доля пов’язала з нашими Шишаками. Саме тут, у домі бабусі Анастасії Василівни Тютюнник, він знайшов свою сім’ю, тепло, підтримку й ту опору, яка допомогла йому вирости гідною, сильною та доброю людиною. Бабуся була для нього всім – і мудрим вихователем, і другом, і найріднішою людиною.
Навчався Максим у Шишацькій спеціалізованій школі імені В. І. Вернадського. Потім здобув фах автослюсаря та водія у професійно-технічному училищі №56 у селі Яреськи. Він рано став на дорогу праці – чесної, відповідальної, сумлінної. Його колеги завжди говорили: Максим – це людина слова. Людина, на яку можна покластися. Він ніколи не відмовляв у допомозі, завжди знаходив добре слово й посмішку для кожного.
У 2002 році працював водієм вантажного автомобіля в автогосподарстві ВАТ «Шишацьке ремонтно-транспортне підприємство». З 2008 року – водієм автомобіля КРАЗ у філії «Шишацький автодор».
У травні 2025 року Максим став до лав Збройних Сил України. Він зробив крок, який потребує мужності та внутрішньої сили.
6 листопада 2025 року, під ворожим ударом, обірвалося життя нашого земляка. Життя, яке могло б тривати довше. Життя, яке не мало б так закінчуватися.
Усі, хто знав Максима, пам’ятають його світлим, доброзичливим, щирим. Він завжди приносив із собою тепло – у розмову, у роботу, у дружбу. З ним було легко, бо він сам був доброю душею.
Важко знайти слова, які зменшать біль утрати. Але ми можемо сказати найголовніше: ми пам’ятатимемо Максима. Пам’ятатимемо його сміх, його доброту, його щирість і його шлях.
Від імені всієї Шишацької громади, депутатського корпусу та виконавчого комітету селищної ради висловлюємо найщиріші співчуття сестрі загиблого. Ми розділяємо ваш біль. Нехай Господь подарує вам сили пережити цю втрату. А пам'ять про Максима – світла, вічна, невмируща – житиме в серці кожного з нас.
Вічна слава Герою.
Вічна пам’ять, Максиму...
Низький уклін Тобі.
Слава Україні!
