30 жовтня 2025 року Шишацька громада провела в останню земну дорогу свого земляка, жителя села Ковердина Балка – Олексієнка Володимира Анатолійовича.
Володимир Анатолійович народився 25 квітня 1975 року в місті Кременчуці. Там закінчив школу, професійно-технічне училище, здобувши фах майстра з ремонту обладнання підприємств хімічної та нафтової промисловості, електрозварника ручного зварювання ІІ розряду, монтажника ІІІ розряду. Працював на Кременчуцькому НПЗ, згодом – вантажником на ринку.
У кінці дев’яностих у Ковердиній Балці з’явилася нова родина – Тетяна і Володимир, молоді, енергійні, працьовиті, закохані. Вони разом будували своє життя, дім, щастя. А згодом доля подарувала їм найбільшу радість – народилася донечка Діана, сенс і гордість їхньої сім’ї.
Взимку 2010 року до Володимира в с. Ковердину Балку переїхала з м. Кременчука мама – Людмила Олександрівна, з якою син завжди був особливо близький, уважний і турботливий.
Володимир ніколи не сидів, склавши руки. Він був людиною праці – сумлінною, відповідальною, з добрим серцем. Більше десяти років працював у ПП «Старий млин», а останнім часом – доглядачем худоби на фермах ПП «Агроекологія».
Його знали як спокійну, доброзичливу і щиру людину, яка завжди прийде на допомогу, порадить, підтримає. Для рідних він був опорою, для друзів – вірним товаришем, для колег – зразком людяності та працьовитості.
Коли почалася повномасштабна війна, Володимир без вагань став на захист України. Він гідно виконував свій військовий обов’язок, разом із побратимами боронив рідну землю від ворога. Своєю мужністю, витримкою та відданістю він довів, що любов до Батьківщини – не в словах, а в щоденному подвигу.
Та забрала його клята війна… Забрала з життя людину щиру, добру, справедливу – сина, батька, друга. Забрала того, хто вмів підтримати словом, допомогти дією, хто мав тепле серце й спокійну силу. Її жорстокість обірвала життя.
Пам’ять про Володимира Анатолійовича Олексієнка назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав і шанував.
Живим коридором шани та поваги зустріли Воїна земляки, встеливши дорогу квітами. Попрощатися з Полеглим Героєм прийшло багато люду. Друзі та рідні Володимира пам’ятатимуть його, як усміхнену, позитивну, доброзичливу людину. Бойові побратими – як вірного товариша.
Від імені всієї Шишацької громади, депутатського корпусу та виконавчого комітету селищної ради висловлюємо найщиріші співчуття всім рідним і близьким. Ми розділяємо ваш біль. Нехай Господь подарує вам сили пережити цю втрату. А пам'ять про Володимира – світла, вічна, невмируща – житиме в серці кожного з нас.
Вічна слава Герою.
Вічна пам’ять, Володимире...
Низький уклін Тобі.
Слава Україні!
