Знову 11 жовтня село Федунка оповила чорна туга — Шишацька громада провела в останню земну путь свого Сина, Героя, Воїна — Ліпкіна Руслана Васильовича.
8 жовтня, не приходячи до свідомості, помер Руслан Васильович, здійснивши найбільший подвиг справжнього чоловіка — віддав своє життя за цілісність і незалежність України.
Народився Ліпкін Руслан Васильович 4 березня 1978 року в родині Ніни та Василя Ліпкіних, у багатодітній сім’ї в місті Полтава. Руслан був третім, найменшим із дітей.
Навчався в Полтавській загальноосвітній школі №7, яку закінчив у 1995 році. Після школи продовжив навчання у професійно-технічному училищі, де здобув професію налагоджувальника технологічного обладнання. Трудову діяльність розпочав у 1997 році на Полтавському маслозаводі, працюючи слюсарем-налагоджувальником.
Зустрів свою другу половинку — Якименко Людмилу Віталіївну. У 1996 році вони створили сім’ю та проживали в місті Полтава. У молодого подружжя народилися два сини: Дмитро — у 1997 році та Євгеній — у 2002 році.
У 2006 році родина з двома маленькими хлопчиками переїхала до Федунського краю — на батьківщину Русланового батька. Руслан працював у ПРАТ «Пасіпол» села Сагайдак. У 2013 році в родині народилася бажана, довгоочікувана донечка Настя.
Руслана знали як спокійного, товариського, доброзичливого та безвідмовного чоловіка. З перших днів вторгнення ворога на нашу землю Руслан не стояв осторонь — допомагав чим міг. Разом з односельцями споруджував укріплення, облаштовував укриття для жителів краю, приєднався до групи територіальної оборони. Разом з хлопцями патрулював вулиці, чергував у старостаті, допомагав у волонтерській діяльності.
З 17 березня 2024 року Руслан Васильович приєднався до лав Збройних Сил України. Перебував на посаді оператора безпілотних літальних апаратів 1-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.
Не стало Людини... Рано пішов із життя Руслан — йому було лише 47 років.
Світла пам’ять Тобі, Руслане.
Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях, у вільному українському небі, у кожному мирному ранку, за який заплачено найвищу ціну...
Його ім’я буде вписане золотими літерами в історію Шишацької громади.
Ми завжди пам’ятатимемо його подвиг, мужність і жертовність.
Від імені всієї Шишацької громади, депутатського корпусу та виконавчого комітету селищної ради висловлюємо найщиріші співчуття всім рідним і близьким.
Ми розділяємо ваш біль.
Нехай Господь подарує вам сили пережити цю втрату.
А пам'ять про Руслана — світла, вічна, невмируща — житиме в серці кожного з нас.
Вічна слава Герою.
Вічна пам’ять, Руслане...
Низький уклін Тобі.
Слава Україні!
