Шишацька громада провела в останню дорогу воїна Валерія Борисенка
Валерій народився 8 лютого 1975 року у селищі Шишаки. З нашим краєм було пов’язане усе його життя – від дитинства й до зрілого віку.
Шкільні роки минули в Шишацькій школі. Однокласники, друзі пам’ятають його як добру, співчутливу людину, хорошого, надійного товариша.
Таким Валерій Борисенко був і в дорослому житті – для своєї родини, для теперішніх друзів, побратимів.
Отримавши атестат про загальну середню освіту, Валерій вступив на навчання до Гадяцької однорічної сільськогосподарської школи, де – із загальною оцінкою по виробничому навчанню «відмінно» - став кваліфікованим пасічником.
Це було його серйозне захоплення, інтерес до якого він не втратив і десятиліття потому. Валерій мріяв повернутися з війни до мирного родинного життя і розвивати батьківську пасіку.
Після навчання в Гадячі на Валерія чекала строкова служба в Збройних Силах України.
Із 1997 по 2002 рік він працював машиністом насосних установок у «Полтававодоканалі».
На жаль, саме в цей час в житті Валерія сталася трагедія з непоправними наслідками. Після страшної аварії його здоров’я було підірване, що змусило чоловіка часто змінювати місце роботи, шукаючи полегшений труд. Але це не завадило йому в подальшому стати на захист нашої країни.
Із 2002 й по 2020 рік Валерій Борисенко працював у різних галузях. Тривалий період його життя – близько десяти років - пов’язаний з Шишацькою філією «Полтаваобленерго».
Валерій Борисенко був мобілізований до лав Збройних Сил України 10 березня 2022 року. Загинув, захищаючи Батьківщину від російських окупантів, 13 лютого 2024 року на Донеччині.
Із лютого цього року рідні жили у розпачі і надії водночас. Кілька місяців тяжкої невідомості.
Сьогодні тіло і душа нашого захисника Валерія Петровича Борисенка знайшли спокій на його батьківщині.
Селищний голова Олександр Тутка, виконавчий комітет та депутати Шишацької селищної ради, жителі Шишацької громади висловлюють щирі співчуття усім рідним і близьким Героя. Світла пам’ять і вічна шана Воїну.
