Згадуємо зі скорботою… І пишаємося!
Саме такі відчуття, думаю, переповнюють українців у ці травневі дні пам’яті і перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Життя не стоїть на місці. Чим далі ми від 45-го, тим менше залишається живих свідків тієї масштабної катастрофи, що забрала десятки мільйонів людських життів, зруйнувала долі не тільки людей, родин, цілих поколінь, але й багатьох держав.
Кілька нескінченно довгих років тривала війна, але ще довше – оживала наша земля після неї, ще довше боліли і болять рани, що вона заподіяла людям.
Усі ці роки ми згадували ту війну не тільки, аби вшанувати її ветеранів. Ми згадували її з кривавими цифрами жертв і горя, антигуманних злочинів з єдиною метою – аби це ніколи не повторилося знову.
«Ніколи знову!» - було нашим гаслом.
На жаль, знову. Знову війна, знову тисячі смертей, руйнувань, скалічених доль. Онуки і правнуки ветеранів Другої світової боронять зараз Українську державу у війні з російськими загарбниками. І нове гасло цього травня, яке озвучив Український інститут національної пам’яті, – «Перемогли нацистів – переможемо і рашистів!».
Так, неодмінно переможемо. Бо воюють так само безстрашні, незламні, переконані патріоти рідної землі, як і 80 років тому. Як і тоді, зараз ми захищаємо від непроханих зайд-злочинців свій дім, свої родини, майбутнє своїх дітей.
Усі ці роки ми пишалися нашими пращурами. Зараз вони б, якби дожили, пишалися б поколіннями своїх молодих за віком, але зрілих духовно нащадків. Загартованих вже тривалим протистоянням з ворогом. Адже війна розпочалася не 24 лютого, а набагато раніше. Кілька років… Чи, може, кілька століть тому.
Наша громада у ці дні не проводитиме ніяких масових заходів. Але до пам’ятників, пам’ятних знаків і могил наших воїнів, полеглих у часи Другої світової війни, ляжуть букети живих квітів. Ми вшануємо їх хвилиною мовчання і молитвою. Разом з ними вшануємо світлу пам’ять усіх загиблих у часи сучасної війни.
А нашим захисникам побажаємо Божого захисту. І нашої безвідмовної, невичерпної підтримки в усьому! Упевнений, у нас стане сил боронити рідну землю так, як це в усі часи робили усі покоління непереможного українського роду. Слава нашому народу!
Селищний голова Олександр ТУТКА.
