Весна іде – красу несе?!
Коронавірус, карантин і криза. Ці три К визначають наше сьогодення. Тема, звісно, серйозна. Та ніхто не відміняв весну, що повинна нести красу. Але…
Як зазвичай, працелюбні й порядколюбні українці чепурять до Пасхи оселі, вигрібають із дворів непотріб… І куди вигрібають?
Куди оком кинули. Куди ближче. Куди-небудь, аби з двору. Рукотворні сміттєзвалища «прикрашають» і центр селища, і його мальовничі окраїни.
Деякі з цих смітників працівники «Техкомунбуду» з чималенькими зусиллями, але таки прибрали. Згадаймо й грунтову дорогу у мікрорайоні Симона Петлюри, що тепер веде до річки, а ще минулоріч була повністю завалена десятирічними покладами відходів з навколишніх дворів; і територію колишньої «Сільгосптехніки», де тонни непотребу перетворилися на рядки саджанців; і ярок за райлікарнею, що розносив «аромати» й «хімікати» у підземні води на всі усюди…
Є ще багато місць в нашій громаді, де комунальникам трудитися й трудитися… Але чи зможуть вони усюди навести лад, якщо ми услід за ними будемо розводити безлад?
Скажімо, у районі «Сільгосптехніки». Звернулися місцеві жителі з проханням ліквідувати там сміттєзвалище, розчистити прохід до супермаркету. Техкомунбудівці прибрали й вивезли гори сміття (звідки воно там взялося – та з найближчих дворів і вулиць, звичайно!), розчистили доріжку від чагарників, посадили саджанці фруктових дерев. Та все одно то там, то тут хтось підкине сміття. А в нас така філософія: раз хтось один кинув – значить, можна всім. І знову розростається «оазис» пластику, скла, усіляких відходів…
У ярові за лікарнею з одного боку греблі витягли тонни багаторічних відходів (теж не з космосу, з найближчих будинків!), тепер подібна зараза починає складуватися і поширюватися з іншого боку греблі…
Не встигли впасти стіни сирзаводу, як там теж кмітливі шишачани влаштували перші поклади непотребу. А за першими – другі. І пішло-поїхало. Хоча звідти до санкціонованого сміттєзвалища – рукою подати.
Було у планах комунальників прибрати сміття, почистити чагарники у центрі Шишаків – в яру за колишньою райспоживспілкою. Він простягається з одного краю центру до іншого. І з усіх кутків завалений сміттям. Організації, підприємці, місцеві жителі облюбували цей ярок як найближче і найзручніше місце для схоронення своїх непривабливих таїн…
- Звідки взявся цей коронавірус на наші голови! – нарікаємо ми нині. А хіба йому (як і іншим хворобам і стихіям) не було де взятися?... Подивіться довкола! Скільки сміття ми продукуємо щодня! У що перетворили рай на Землі – нашу природу?... І коли зупинимось?..
