І снігові замети не страшні, якщо добрі люди поруч
25 грудня зимова хуртовина з мокрим снігом та сильним вітром застали нас у дорозі неподалік села Михайлики. Ми намагалися вибратися з біди самотужки, відкопували машину, штовхали її, щоб просунутися далі, але перемети на дорозі подекуди були такі, що майже сягали даху автомобіля. Невдовзі одяг повністю намокнув, ми почали мерзнути і втрачати сили.
Надія на порятунок з’явилася, коли побачили пожежну машину, яка поволі наближалася до нас, розчищаючи сніг. Розчищати дорогу заважало те, що багато автомобілів, так як і наш, стояли майже впоперек дороги, намагаючись самотужки вибратися зі снігових заметів.
Це була машина місцевої пожежної охорони Шишацької об’єднаної територіальної громади. Команда сильних і сміливих чоловіків, які добре знають свою роботу, вправно визволила нас зі снігового полону. Ми хотіли б поіменно назвати кожного з рятувальників і особисто подякувати їм, але, на жаль, не знаємо всіх імен. Серед них був Сергій Михайлович Гурин, який сказав: "Не переживайте, ми вас не залишимо. В Михайликах ви обігрієтеся, і все буде добре". І незабаром ми переконалися, що це були не просто слова.
У Михайликах привітні продавчині магазину "Кошик" дали номер телефону старости Михайла Михайлика, який "краще за всіх знає, де можна отримати притулок у селі". Дійсно, невдовзі ми отримали теплу кімнату з ліжками і ковдрами, де змогли обігрітися і переночувати.
На ранок заметіль вщухла, і ми продовжили подорож.
Дорогі наші рятівники - команда місцевої пожежної охорони, жителі Михайликів! Щиро дякуємо за вашу допомогу, гостинність і доброту. Якщо Україна має таких людей, як ви, то ми віримо у її майбутнє, не зважаючи ні на що!
З найкращими побажаннями,
подружжя Ігор САВЧЕНКО та Валентина КОРОЛЬ.
