Помолімося за їхні душі!
24 листопада о 16 годині запалімо свічу пам'яті за мільйонними жертвами Голодомору 1932-1933 років! Приєднаймося до всеукраїнської молитви за їхні душі!
Трагедія штучного голоду, що забрав численні життя українців, відзначає свій сумний ювілей – 85 років. 85 років тому наша нація складала свій найтяжчий іспит - на виживання. У прямому сенсі цього слова.
Масове голодування розпочалося у грудні 1931 і тривало до вересня 1933 року. За ці страшні 22 місяці радянська влада мученицькою смертю винищила від 7 до 10 мільйонів українців.
Шишаччина втратила щонайменше 5-6 тисяч людських життів. Так, за переписом 1926 року на її території проживали 47 тисяч осіб, а вже у 1940 – лише 39…
Цілі родини (а вони на той час були переважно багатодітними) вимирали у Жоржівці (понад 500 осіб), Воскобійниках (615), інших селах Шишаччини. У Харенках пропав цілий селянський рід Василя Маначинського – одинадцять душ. Така ж сама доля спіткала в цьому селі й родину Андрія Товстоліта – з голоду померли вісім людей. У Порскалівці з голоду вимерли родини Миколи Юрченка та Трохима Тарадая, у Тищенках – четверо братів і сестер Харитини Самар, Марфа Корецька та її шестеро дітей…
Ці та інші жахливі факти ведучі заходу-реквієму, що відбувся у Шишацькому селищному будинку культури напередодні сумної річниці Голодомору, розповіли юному поколінню шишачан – учням навчальних закладів. Тому поколінню, котре не може знати живих свідків трагедії, але повинне знати власну історію, яку, на жаль, не перепишеш у минулому, та можна писати у майбутньому. Писати, пам’ятаючи гірку правду.
Прес-служба Шишацької селищної ради.
