Дорогі наші Матері!
Сьогодні - особливий день. День, коли вся Україна схиляє голову перед найсвятішим, що є у кожного з нас - перед Матір’ю.
Мама - це перше слово, яке ми вимовляємо. Це тепло долонь, що ніжно обіймають у дитинстві. Це очі, які завжди чекають. Це молитва, яка оберігає навіть тоді, коли ми далеко. Це серце, що ніколи не зрадить.
У ці важкі часи для України це свято набуває ще глибшого змісту. Мама - це тил, опора та ангел-охоронець. Та, хто збирає допомогу для фронту, плете сітки, тримає дитину на руках і чекає звістки від сина чи доньки, які боронять Батьківщину.
У мирні часи День матері - це про любов і вдячність. А нині, під звуки сирен, у час війни - це ще й про біль, мужність, силу духу. Ви - ті, хто тримає Україну разом із нашими воїнами.
У цей день висловлюю любов та пошану всім матерям, але особливої уваги в це свято потребують матері, які виховали мужніх Героїв. Тим, хто зростили і виховали гідних патріотів своєї Батьківщини - доньок та синів Землі Української. Матерям, які проводжають синів і дочок на фронт, які чекають з тривогою кожного дзвінка. Матерям, які ховають обличчя в долонях, коли бачать новини, які не сплять ночами, молячись за кожного воїна, за кожну дитину, за Перемогу.
Схиляю голову перед вами - матерями наших героїв. Тими, хто віддав найдорожче за свободу України. Матері, які не дочекалися… Ви - наша вічна пам’ять і совість. Ваш біль - це біль усієї нації. Ваші сльози - це роса на полях свободи. І вічна шана вам - за те, що виховали героїв.
Це звернення - до кожної жінки, яка несе світло й любов, попри всі труднощі. Яка бавить дітей у підвалах під обстрілами, народжує в укриттях, відповідає на важкі дитячі запитання: “Мамо, коли ми повернемося додому?”
Українські матері ще одні герої цієї війни…
Чекати своїх дітей з війни і молитися за них.
Реальність безжальна…
Кожна українська мати - це символ незламності. Ваша любов - це броня, ваша молитва - захист, ваша сльоза - правда, яка проросте миром.
У цей день дозвольте обійняти вас у серці. Сказати дякую за життя, за виховання, за любов, яка сильніша за страх і біль. За те, що вчите нас бути людьми - навіть у нелюдських обставинах війни. За кожен ранок, який ви зустрічаєте з надією. За кожне добре слово, сказане у складний час. Від усього серця дякую вам.
Материнське серце - це джерело, з якого виростає надія. І допоки б’ється серце української матері - буде жити Україна.
Нехай Господь береже кожну з вас. Хай ваші діти будуть живими і здоровими. Хай мир повернеться у ваші домівки.
Ми - сильні, поки маємо таких матерів.
Зі святом вас, найдорожчі наші!
З глибокою повагою,
Селищний голова Олександр Тутка
