Привітали зі 100-річчям харків’янку, яка через повномасштабну війну знайшла свій дім в Шишацькій громаді
Надія Миколаївна Войтович мешкає в нашій громаді з початку повномасштабного вторгнення росії на територію України. Тут вона знайшла не тільки дах над головою, але й турботливу родину – колектив стаціонарного відділення Центру надання соціальних послуг в Яреськах.
Так склалася доля, що чоловік Надії Миколаївни вже 28 років спочиває з миром. Вони прожили у шлюбі 46 років. Прожили в любові і злагоді, розповідає жінка, тому вона й досі сумує за ним. Власних дітей в них не було, однак вони повсякчас проявляли увагу й доброту до інших представників свого роду, опікувалися друзями і колегами, за що Надія Миколаївна отримує постійну віддачу й зараз.
У день її ювілею – 17 серпня – вона приймала щирі вітання і дарунки від багатьох близьких людей, яких доля розкидала по світу, але вони пам’ятають і шанують жінку. Гостинці від рідні Надія Миколаївна отримує постійно, наголошують у колективі стаціонарного відділення. Від колективу відділення і Центру надання соціальних послуг ювілярці вручили вишиванку. З квітами і подарунками завітали у стаціонарне відділення і директор Центру Світлана Васильченко, голова ветеранської організації Надія Безсонова, заступник селищного голови Наталія Коротич.
Надія Миколаївна була дуже розчулена увагою людей, з якими доля звела її на схилі літ. Із задоволенням поспілкувалася з відвідувачами, показала їм сімейні фото, вітальні листівки від рідних і друзів, розповіла про своє життя.
Її випускний вечір припав саме на 22 червня 1941 року. І далі її чекали не студентські роки, а прискорені медичні курси, тяжка праця у госпіталях. Здобути вищу освіту їй так й не судилося. Хоча значну частину свого життя вона присвятила роботі в науковому середовищі. Вона виконувала секретарську роботу у Харківському фізико-технічному інституті. Була дуже відповідальною у своїй щоденній праці, яка звела її з багатьма світилами науки. В колективі жартували, що крізь її дбайливі руки пройшли всі професори науки.
До того, як оселитися у Харкові, жінка в юності кілька років проживала в Миргороді. Там і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Хто б міг подумати, що вона повернеться в Миргород, близькі до нього місця на порозі свого 100-річчя?.. Разом з іншими подопічними Центру надання соціальних послуг Надія Миколаївна побувала в Миргороді на екскурсії. Вона до цього часу пам’ятає будинок, де проживала… Щеміло жіноче серденько, адже так і радісно, і сумно водночас повертатися в молодість…
В одній з вітальних листівок друзі написали Надії Миколаївні, що за деякими науковими гіпотезами людина здатна прожити 200 років. Тож її 100-річчя – це лише розквіт віку. Хай так і буде! Здоров’я ювілярці і тільки приємних хвилювань!
