На Житомирщині поховали нашого земляка Олексія Федотова, а в Носах провели в останню путь харків'янина Олександра Нерубенка
Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом війни знову зачепили Шишаччину. Звістка про загибель на фронті уродженця села Товсте 35-річного Олексія Федотова швидко поширилася громадою.
Олексій народився 27 червня 1988 року. Проживав у Товстому. Тут минули його дитинство, юність. Початкову освіту здобув у Чернишівській школі. Далі було навчання у Шишацькій загальноосвітній школі, де товариський Олексій знайшов багато друзів. Після закінчення дев’яти класів продовжив навчання у Полтавському ПТУ-23, де здобув професію муляра-штукатура.
Під час навчання у Полтаві познайомився з майбутньою дружиною Вікторією, яка навчалася у Решетилівському художньому професійному ліцеї. Деякий час після одруження Федотови проживали у Товстому, згодом переїхали на батьківщину дружини – на Житомирщину. Де у селі Рижин Хорошівської громади й знайшов вічний спочинок наш захисник.
Загинув старший солдат, кулеметник 30 бригади кулеметного взводу Олексій Федотов 16 липня біля села Міньківка Бахмутського району від осколкового поранення, отриманого під час ворожого мінометного обстрілу. До останнього подиху вірний присязі та обов’язку із захисту України.
Наш земляк був мобілізований до лав Збройних Сил України навесні. Після проходження відповідних навчань потрапив на найгарячішу точку війни, на околиці Бахмута – символу незламності і міцності українського духу. Місяць провів на нулі, щодня дивлячись просто у вічі смерті, відчуваючи її важкий подих.
Без чоловіка залишилася дружина Вікторія, осиротіли двоє діточок – чотирнадцятирічний син Олексій і шестирічна донечка Тоня. Загинув чуйний і люблячий син. Молодший брат Сергій, який також служить у ЗСУ, і старший Валерій втратили надійну підтримку середнього брата.
Шишацька селищна рада, виконавчий комітет, селищний голова Олександр Тутка, уся громада в цей гіркий час висловлюють щирі співчуття батькам, усім рідним, близьким та друзям з приводу передчасної смерті нашого героя – Олексія Федотова – та розділяють їх горе.
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Нехай добрий, світлий спомин про захисника буде сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав і шанував Олексія Федотова.
У Носах провели в останню путь Олександра Нерубенка, який загинув рік тому.
Олександр – уродженець с.Каплунівка Краснокутського району Харківської області. Рано залишився без батьків – тато помер, коли хлопчикові було лише вісім років. У 14 років залишився і без мами. Виховувався в родині дядька. У 2014 році закінчив 9 класів і вступив до коледжу, але не завершив навчання і пішов служити до Збройних Сил України. У 2018-у уклав контракт.
Згодом волею долі опинився в наших краях, зустрів свою половинку, жительку с.Носи Воскобійницького старостинського округу. У 2021 році Олександр та Ірина побралися. У молодій сім’ї народилася донечка. Назвали на честь батька – Олександрою.
Повномасштабна війна перекреслила всі плани родини. 26 лютого 2022 року Олександр Нерубенко став на захист України. 29 серпня рашисти вбили 24-річного воїна. Він загинув під час виконання бойового завдання на Херсонщині, внаслідок ворожого мінометного обстрілу... За деякий час до цього трагічного дня Олександр встиг побувати вдома, побачитися з рідними. Востаннє.
Майже рік родина не могла попрощатися з воїном. Нарешті тіло і душа Героя знайшли свій останній спочинок. Хоча, мабуть, його душа, як і душі інших полеглих захисників, заспокоїться лише після Української перемоги.
Люблячого чоловіка і батька, брата, друга і побратима, хорошу, ще таку молоду людину, на жаль, не повернути до життя. Але він навік закарбується в нашій пам’яті, щемітиме болем в серцях. Мало хто з жителів нашої громади знав Олександра. Дуже небагато часу він прожив взагалі, ще менше – поруч з нами. Але тепер харків’янин навічно став нашим. Нашим земляком-Героєм.
Поховали Олександра Нерубенка поруч з Андрієм Кулягіним – юним танкістом, який загинув у перший рік російсько-української війни. Загинув дев’ять років тому саме у ці липневі дні.
Слава нашим захисникам на віки вічні! Вдячна пам’ять хай живе серед нас, доки ми є.
Селищний голова, виконавчий комітет та депутати селищної ради, жителі Воскобійницького старостинського округу, уся Шишацька громада щиро співчувають рідним Нерубенка Олександра Олександровича. Низький уклін Воїну, який не встиг стати дорослим за роками, але був мужнім і відповідальним за своїми вчинками.
