День Конституції зустрічаємо у жалобі. Але з непохитною вірою у перемогу!
День Конституції Україна зустрічає черговими повідомленнями про гіркі утрати, завдані нападами росіян. Харків, Лисичанськ, Кременчук. Вічна пам’ять загиблим.
Україна у вогні. За що вона палає?
За те, що суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. За те, що суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Такі прописні істини, закладені в нашій Конституції, нині читаються (і сприймаються) зовсім по-іншому. Ми зустрічаємо День Конституції України у час, коли роль держави в житті людини, роль людини у житті держави відчутні як ніколи. Коли слова «суверенна і незалежна, цілісна і недоторканна» мають надзвичайний зміст. Зміст, у який покладено людське життя.
Безмежна вдячність тим, хто захищає нас від російського окупанта. Безмежна вдячність батькам, дружинам і чоловікам, дітям, які чекають захисників і захисниць. Ми всі чекаємо. І безмежно сумуємо разом з тими, хто вже не дочекається…
Безмежна вдячність тим, хто допомагає армії, співвітчизникам, які постраждали від війни. Вас – добрих, щирих, безвідмовних, працьовитих, наполегливих, самоорганізованих – дуже багато.
За ці місяці через нашу громаду пройшли понад три тисячі людей з інших куточків України. Але щоб їх підтримати, долучилося у кілька разів більше місцевих жителів.
Хоча складно зараз усім. Усі галузі працюють з утратами людського ресурсу (бо чимало мобілізованих і тих, хто виїхав за межі Шишаччини), економічними збитками, порушеними графіками і порядком. І всі розуміють, що це ще не критично. Що треба налаштовуватися на тривале виживання. Бо це війна.
Тож налаштовуємося, готуємося, але віримо у краще. Віримо у наших захисників, у нашу перемогу. Працюємо на перемогу!
Віримо, що наступні найближчі державні свята ми зустрінемо вже під мирним небом. Над усією Україною!
Селищний голова Олександр ТУТКА.
