ОХОРОНА ПРАЦІ НА МАЛИХ АГРОПІДПРИЄМСТВАХ ТА ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВАХ
Сiльськогосподарське виробництво вiдноситься до найбiльш великої та багатопрофiльної галузi економіки України. Зважаючи на збільшення у свiтi дефiциту екологічно якісних харчових продуктiв, ця галузь набуває в економiцi нашої держави все бiльшого значення.
Організація виробничих процесів у малих агропідприємствах та фермерських господарствах суттєво відрізняється від організації виробництва у великих підприємствах та агрохолдингах. Це обумовлюється порівняно невеликими площами землі, що обробляються, та малою чисельністю працюючих. Проте такі господарства в нашому регіоні складають значну частину всіх аграрних підприємств, а частка працюючих людей на таких підприємствах становить досить значну частину працюючого населення.
Працівники невеликих господарств із мінімальною кількістю сільськогосподарської техніки та устаткування виконують увесь цикл технологічних робіт у сільському господарстві: обробіток ґрунту, посів, догляд за посівами, обробіток агрохімікатами та пестицидами, збір врожаю, вантажно-розвантажувальні роботи, заготівля та зберігання кормів. Виходячи із виробничої необхідності, досить часто один працівник суміщає декілька професій та спеціальностей, наприклад: механізатор, слюсар, зварник тощо.
Обсяг робіт, що виконуються, та їх сезонний характер спонукають керівників малих аграрних господарств та фермерів до мінімізації затрат на охорону праці й на утримання найманих працівників. Проте виробнича необхідність, пов’язана із залученням до робіт непідготовленого персоналу, ні в якому разі не повинна суперечити вимогам законодавства про охорону праці та призвести до нещасних випадків на виробництві. Тож власникам малих сільгосппідприємств необхідно з усією відповідальністю ставитись до безпеки свого персоналу, адже відповідно до ст. 153 Кодексу законів про працю України саме вони мають забезпечувати безпечні та нешкідливі умови праці.
Щоб колектив будь-якого підприємства працював якісно та плідно, його потрібно правильно організувати, створити відповідні умови праці. Важливий показник правильної організації праці - відсутність виробничого травматизму.
Виходячи з фінансових можливостей та малої чисельності працюючих, створити службу охорони праці в малих аграрних господарствах просто неможливо. Але це не звільняє їх керівників від дотримання вимог Конституції України та прийнятих нормативно-правових актів, які становлять основу правової бази охорони праці в аграрному секторі економіки.
Діяльність сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств повинна базуватися на Кодексі законів про працю України, Господарському кодексі України, Законах України “Про охорону праці”, “Про фермерське господарство”, “Про пестициди і агрохімікати”, “Про пожежну безпеку”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” та низки інших чинних нормативно-правових актів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності в сільському господарстві.
Більша частина порушень правил охорони праці допускається на цих підприємствах не випадково. Якщо у великих компаніях і на підприємствах, служби охорони праці збереглися з минулих часів або організовані до вимог чинного законодавства, то мікропідприємства такого багажу не мають, а їх керівники дізнаються про потребу в дотриманні вимог охорони праці найчастіше вперше під час інспекційних перевірок або під час розслідування нещасних випадків.
Одним із основних нормативно-правових актів, що безпосередньо регулюють організацію техніки безпеки та охорону праці в аграрних господарствах, є Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 29.08.2018 № 1240 (далі – Правила). Відповідно до цих Правил систему організації охорони праці аграріїв слід розділити на декілька складових:
- вимоги безпеки до виробничого обладнання та організації робочих місць;
- безпека праці під час експлуатації сільськогосподарської техніки;
- поводження з мінеральними добривами та пестицидами, їх зберігання та використання;
- вимоги безпеки під час обробітку ґрунту, сівби й догляду за посівами під час збирання та зберігання продукції рослинництва;
- безпека праці під час збирання та заготівлі соломи, сіна, сінажу й силосу;
- вимоги безпеки під час одержання продукції тваринництва, правила поводження з тваринами;
- пожежна безпека та робота з електроприладами.
Документи з охорони праці, які мають бути в малому сільськогосподарському підприємстві чи фермерському господарстві:
- накази, положення, переліки та інші акти з охорони праці, що діють у межах господарства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці;
- посадові інструкції, інструкції з охорони праці за професіями та видами робіт, правила внутрішнього трудового розпорядку;
- порядок і графік проведення навчань та перевірки знань з питань охорони праці працівників та спеціалістів.
Залежно від наявної матеріально-технічної бази власник (керівник) господарства повинен отримати в територіальних органах Держпраці дозвільні документи або задекларувати роботи підвищеної небезпеки. Також до його основних обов’язків належить:
- забезпечення фінансування й організація проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі;
- забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами.
Відповідно до чинних нормативно-правових актів для організації охорони праці повинна бути створена служба охорони праці чи хоча б призначена відповідальна особа. Але якщо чисельність працюючих у фермерських господарствах мала – їх слід перевести на самоорганізацію техніки безпеки та охорони праці. У процесі самоорганізації охорони праці всі обов'язки, пов'язані з технікою безпеки, навчанням, підвищенням кваліфікації та отриманням дозволів з охорони праці, покладено на самого господаря.
Незалежно від обсягу виробництва та кількості працюючих керівник повинен усвідомлювати необхідність створення безпечних та здорових умов праці для попередження виробничого травматизму й професійних захворювань у порядку, встановленому чинним законодавством.
Тому один з належних заходів зниження травматизму - організація навчання охороні праці, проведення всіх видів інструктажів. Послідовність цих заходів, а також постійна пропаганда безпечних методів роботи формують в працівника чітку психологію щодо дотримання правил охорони праці на робочому місці, а це основа успішної безпечної праці!
Диканське відділення управління виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування України у Полтавській області
