Переможної весни нам, українці!
У нашій громаді зараз проживають понад 1300 внутрішньо переміщених осіб. Є такі, що вже повертаються чи збираються повертатися у рідні місця. Це зокрема жителі Тростянця, який звільнили від окупанта цими днями. А дехто, навпаки, шукає домогосподарство з городом для тривалого проживання, бо повертатися немає куди…
Люди, котрі ще прибувають до нашої громади, мають обов’язково зареєструватися в селищній раді чи старостинських округах. Тут вони отримають всю необхідну гуманітарну допомогу та соціальну підтримку. Безпосередньо у Шишаках – у селищному будинку культури та приміщенні колишньої райдержадміністрації - є резерви продуктів, зокрема дитячого харчування, одягу, побутових речей тощо. Мають відповідні запаси і в старостинських округах. Ця гуманітарна допомога спрямовується внутрішньо переміщеним родинам, місцевим жителям, котрі через війну опинилися у складних життєвих обставинах, а також передається у волонтерський центр в області.
У кожної родини, котра потрапила на Шишаччину внаслідок антилюдських дій росії, - своя історія. Є серед наших нових жителів і вікова рекордсменка, жінка, на довгу долю якої випало дві війни.
Першу вона зустріла 20-річною юнкою. Молодість припала на тяжкі повоєнні роки. А тепер – коли за плечима 102 (!) роки – знову нацисти, але вже іншої масті, зруйнували рідне місто її родини. І не за себе у Олександри Петрівни болить душа, а за свою велику сім’ю, за дітей, онуків і правнуків, які зараз намагаються налагодити своє нове життя тут, у нашій громаді. Харків’яни кажуть, що на Шишаччині доля звела їх з чудовими людьми. І не зважаючи ні на що, вони не втрачають оптимізму й віри у своє краще завтра, у наше спільне краще завтра, у краще завтра нашої України!
Бажаємо Олександрі Петрівні, її родині і всім українцям, щоб завтра - це дійсно було завтра, якнайближче! Адже людині, яка переживає другу на віку війну, доля просто зобов’язана подарувати другу переможну весну!
