Закликаємо і переконуємо: НЕ використовуйте штучні квіти!
Щорічно у ці весняні дні, сповнені значущих духовних дат та звичаїв, виникає проблема (а з нею і потреба в обговоренні) штучних квітів на цвинтарях.
Жителі громади наводять лад у місцях поховання рідних, прибирають старі пластикові вінки, кошики та квіти і… або викидають їх на смітник, або спалюють.
І те, й інше з точки зору збереження довкілля і нашого здоров’я та життя – неприпустимо.
З часом штучні квіти почнуть розкладатися і виділяти в атмосферу токсичні речовини. Час розкладу пластику та паперу, просоченого парафіном, дуже тривалий – близько ста років. Під час спалювання пластикових квітів та вінків у повітря потрапляє «ціла таблиця Мендєлєєва», велика кількість діоксинів, які отруюють довкілля і мають негативний вплив на стан здоров’я людини, зокрема провокують розвиток онкологічних захворювань.
Утилізувати штучні квіти безпечно неможливо, оскільки для цього у державі повинна повноцінно функціонувати сміттєпереробна галузь. А її практично взагалі немає. Вона ще у глибокому зародку.
Тому єдиний вихід поки що врятуватися самим і врятувати природу – це НЕ користуватися штучними квітами. Адже це не речі першої необхідності, без них можна і ПОТРІБНО обійтися.
Так, як обходилися наші недалекі пращури. Адже пластик – винахід сучасного світу, і прикраси з нього з’явилися на кладовищах не більше кількох десятиліть тому. При цьому яскраві неприродні квіти не мають нічого спільного з ушануванням пам’яті покійних. Зокрема так вважають і священнослужителі. Пластикові квіти - мертвi. А свято Воскресіння Христа – це символ життя. На могили рідних треба приходити з молитвою, і краще посадити там живі рослини на знак того, що людина, котра померла, обов’язково воскресне і матиме нове життя.
Чи можна заборонити використання пластику чи продаж виробів з нього і цим позбавити людей можливості вибирати між штучними і живими квітами? На державному рівні – так. На рівні громади – ні. Будь-яке рішення органу місцевого самоврядування базується на чинному законодавстві. Громада не приймає закони, вона встановлює правила своєї життєдіяльності на основі законів, що діють у державі. Нині в українському законодавстві немає заборони (а відповідно і покарання) за використання пластику.
— Можна прописати у правилах благоустрою територіальної громади заборону на використання штучних квітів на кладовищах, - пояснює перший заступник селищного голови Федір Дерій. – Але будь-яке правило (заборона) повинне передбачати відповідальність за його порушення (невиконання). І ця відповідальність (покарання) повинна базуватися на законодавчих нормах. Якщо цієї відповідальності і норми закону немає, то й заборона носить рекомендаційний характер. Тому Шишацька селищна рада як орган самоврядування наполегливо РЕКОМЕНДУЄ, ЗАКЛИКАЄ, РАДИТЬ, ПРОСИТЬ жителів громади відмовитися від використання штучних квітів на кладовищах. І демонструє відмову від шкідливої традиції на власному прикладі. Жодної штучної квітки, кошика, вінка біля меморіалів, пам’ятників і пам’ятних знаків у Шишаках та старостинських округах не буде – таке рішення прийнято керівництвом громади, підтримано старостами. Тільки живі квіти, декоративні рослини тощо. Шановні мешканці громади! Підтримуйте!
Альтернатива штучним квітам – сухоцвіти. Найкращі ж квіти на кладовищі - живі. Рослини-фаворити для прикраси місцевих поховань: ялівець (який має форму, що стелиться), землепокриваючі рослини (очиток, флокс шиловидний, чистець, живуча (або горлянка) повзуча, барвінок малий, портулак), хоста, тим’ян, герань, карликові хризантеми, садова сортова полинь. Із цибулькових – тюльпани, нарциси, лілеї, безсмертники тощо.
Як (і з чим планують) відвідати могили рідних жителі громади, ми поцікавилися у них напередодні поминальних днів.
— Тільки з живими квітами, - категорично стверджує Валентина Антонівна. – Штучні вінки не потрібні, ми до цього вже прийшли. Більшість людей вже відмовляється від пластикових виробів на цвинтарях і готові до заборони “зверху”. А частина людей ще вагається, вони теж не проти відмовитися, але їм потрібен поштовх для цього. Щоб сказали “ні!” – значить, “ні!”.
Штучні квіти – це дуже тимчасова і сумнівна шана покійним. Ну, повисіли віночки якийсь час, швидко вигоріли і далі валяються нікому не потрібні. І подіти немає куди, і спалити чи закопати не можна. Найгірше – коли їх спалюють. Я була свідком подібного і впевнена – краще їх зовсім не продавати і не купляти.
Алла Петрівна вважає, що люди поступово самі відмовляться від пластикових квітів на цвинтарях. Пишні вінки чи кошики вже не користуються такою популярністю, як раніше. І дорого, і не потрібно нікому.
— Але й до висаджування живих квітів ще треба прийти. Бо на догляд за ними і часу не вистачає, і милують око вони теж лише певний період. А потім усе заростає бур’янами. Тому я поки що схиляюся до невеличкого штучного букета чи пари квіточок. Згодом, можливо, відмовлюся зовсім, але ця відмова повинна бути добровільною.
Не можна без заборони продажу увести заборону користування, переконані Алла і Олександр.
Вони безапеляційні і давні противники придбання штучних квітів. Але розуміють, що для когось це насущний хліб, хтось веде підприємницьку діяльність з продажу таких виробів і йому потрібно переорієнтуватися на щось інше.
— І покупцям, мабуть, легше змінити свої смаки, ніж продавцям. Надати місцям поховання рідних охайного і затишного вигляду можна з допомогою живих рослин. Таких, як алісум, молодило, сукуленти, газалія, декоративні кущики. Можна, головне відійти від позиції: а що скажуть люди? Бо частина знайомих за звичкою придбаває дорогі вінки чи розкішні кошики з пластиковим начинням, аби односельці не подумали, що їм шкода грошей задля вшанування пам’яті рідних.
А пам’ять – вона ж, власне, не у квітах – живих чи штучних – вона в серцях, милосерді і турботі про все, що залишили нам рідні, що залишимо ми після себе…
