Складних дітей не буває. Є складні життєві ситуації
У цьому переконана директор Воскобійницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Валентина Лубенець. А ще вона скептично ставиться до будь-яких рейтингів навчальних закладів чи оцінювання дітей за схемою “успішний – неуспішний”, “обдарований – необдарований”.
- Найкращий показник роботи закладу – це бажання дітей навчатися в ньому. А воно є, якщо дитина почувається тут затишно, або педагогічними термінами – здоровою соціально, фізично і психічно.
Нині у нас 171 учень. І це стабільний показник в останні роки. Маємо і втішний прогноз на кілька років уперед: кількість першачків буде коливатися у межах 10-15 дітей. До нас приїжджають діти з інших сіл і навіть сусіднього району, хоча там є свої хороші школи. Але, кажуть, ні, будемо навчатися у вас.
Валентина Миколаївна очолює заклад з 2015 року. Що буде директором школи – ніколи над цим не задумувалася. Такий вибір зробив колектив, і вона погодилася. А от що обере професійний шлях педагога, була упевнена з юного віку. Навчалася у пречудовій школі Чутового, мала прекрасних наставників, які заклала у дитяче серце переконання: вчителі – особливі люди. І за десятиліття не розчарувалася в цьому. Хоча й стала педагогом-філологом, а не біологом чи географом, як мріяла після школи. На той час такого факультету у Полтавському педагогічному вузі не було.
Вчитель – це одне. А директор-адміністратор – зовсім інше. На перших порах було тяжко, незвично, але освоїлася і знайшла себе на цій посаді завдяки професійним, досвідченим колегам-друзям, які не просто рекомендували її на директорське крісло, але й підтримують в усіх починаннях.
За ці п’ять років рідна школа змінилася до невпізнаваності. Тоді, взимку 2015-2016 року, це було холодне приміщення, яке через старі вікна продимало наскрізь. А в котельні була аварійна стіна…
Аби врятувати ситуацію, звернулася найперше до керівника господарства Валерія Капленка. І з того часу співпраця школи, товариства і громади є постійною.
За цей час спільними зусиллями, за спонсорської підтримки СТОВ “Воскобійники”, кошти державного і селищного бюджетів заклад модернізовано. Ще тієї ж складної зими участь у Програмі розвитку Організації Об’єднаних націй і залучення коштів міжнародної фінансової допомоги дала можливість замінити аварійні вікна. Згодом коштом Шишацької ОТГ утеплено і відремонтовано фасад. Господарство постійно вкладає кошти в освітній заклад, де навчаються діти й онуки його працівників. Сучасна спортивна зала і новітні класи, турбота про харчування і належні умови в санітарних приміщеннях, підтримка спортивної гордості школи…
Вирішення нагальних матеріально-технічних проблем дає можливість директору і педагогічному колективу зосередитися на своєму основному завданні – навчанні і вихованні юного покоління.
І в цьому теж є важливі зміни, переконана Валентина Миколаївна. У школі діє Клуб відповідального батьківства і співпраця з батьками – в пріоритеті. Їх залучають до вирішення всіх значущих питань. І навіть дистанційне навчання не перервало цього зв’язку батьки-діти-вчителі, а навпаки - зробило його міцнішим, відповідальнішим.
Вчителі зосереджуються не просто на передачі знань дітям, але й працюють над тим, щоб у них постійно зростала мотивація до навчання. Для цього поліпшують власну професійну майстерність. Зараз є багато можливостей проходити різні онлайни-курси, перевіряти свої знання, бути вчителем і учнем одночасно. До такої роботи залучають і дітей.
Щоби знаходити з ними спільну мову, треба знатися на тому, що їх цікавить. Грати на їхньому полі. Якщо у них в тренді інстаграми-фейсбуки, то чому це не використати для навчання? Скажімо, поставити завдання створити в соціальній мережі сторінку Панаса Мирного з усіма біографічними даними, заповнити її відповідними постами, що стосуються його творчості. Щоб це завдання виконати, треба добренько попотіти в інтернеті, шукаючи найцікавіші подробиці теми.
Нові підходи до дітей шукають не тільки молоді вчителі, але й досвідчені педагоги. Загалом у колективі трудяться 30 осіб, з них 19 – педагогів та 11 - кваліфікованих і старанних технічних працівників.
Більшість педагогів – зі стажем у 30 чи навіть 40 років. Серед найдосвідченіших – вчитель англійської мови Людмила Олександрівна Голомиз, зарубіжної літератури та етики Валентина Леонідівна Нос, вчитель початкових класів та вихователь групи продовженого дня Наталія Вікторівна Силка, витель української мови та літератури Тетяна Іванівна Манжура, фізик-математик Михайло Григорович Воскобійник, початківці Софія Василівна Жемела та Ольга Сергіївна Рівчак, подружжя фізкультурників Михайло Михайлович та Олена Миколаївна Батьковські.
Тож є у кого і чому повчитися наймолодшій колезі, випускниці школи, математику і педагогу-організатору – Інні Михайлівні Ілюсі. Вона переймає досвід у старших, а їм у відповідь передає свій запал та юне бажання все встигнути, все спробувати, бути всюди водночас. Вона майстер різних поробок, має безліч ідей, як об’єднати вчителів і дітей сучасними організаторськими формами. Це з її подачі школа взяла участь у Всесвітній акції Хештег-Марафон #SpeakUpUkraine та підтримала встановлення зупинки у Романках. Діти набули досвіду комунікації з владою, були почуті нею і побачили реальний результат своїх зусиль: у селі з’явилася автобусна зупинка, якою тепер користуються учні, чекаючи шкільного автобуса.
Кожен день приносить у життя школи свої приємні моменти. Нещодавно неподалік школи з ініціативи генерального директора Валерія Капленка та коштом товариства “Воскобійники” з’явився новий сучасний парк. У ньому є простора альтанка, що вже стала улюбленим місцем вчителів та учнів для проведення уроків-бесід на свіжому повітрі.
Воскобійницька шкільна родина з нагоди професійного свята зичить колегам з інших шкіл нашої громади, щоби в їхньому житті було якомога більше приємних несподіванок і очікуваних сподівань, а такий прекрасний, складний, суперечливий, бентежний і навіть у чомусь безумний шлях Вчителя, який вони свідомо обрали, приносив задоволення собою і світом.
