Про тих, хто на трудовій "передовій"
У спецвипусках нашої громади, на сторінках «Сільського життя», на офіційному сайті дуже часто звучать заклики щодо наведення чистоти і порядку, дотримання правил благоустрою в селищі та селах Шишацької ОТГ. Неодноразово висвітлювалася тема вивезення твердих побутових відходів, проблема з укладаннями договорів між комунальним підприємством «Техкомунбуд» та населенням, фізичними особами-підприємцями і юридичними особами; наголошувалося на правильному та бережливому використанні контейнерів для сміття, необхідності хоча б елементарного його сортування.
Частині людей навіть не треба зайвий раз пояснювати такі вимоги співжиття у цивілізованому суспільстві. Частина людей уже є (чи то від народження, чи то у результаті виховання) цивілізованим суспільством. А інша частина, не зважаючи ні на які теоретичні чи фактичні аргументи, так і залишається непохитно переконаною: що як жили раніше, так і будемо жити далі, - зі смітниками на кожному кроці; як несли до яру чи найближчого ліска мотлох, - так і будемо носити далі… І взагалі: навіщо платити за вивезення сміття, якщо можна вкинути його у бак, за який заплатили сусіди, односельці, безкоштовно?... Така у нас ментальність: якщо немає невідворотного покарання за скоєне зло, то зло взагалі не вважається злом.
Найкраще бачать цей поділ суспільства і відчувають його наслідки у щоденній роботі бійці трудового фронту з наведення чистоти й благоустрою у нашій громаді – працівники комунального підприємства «Техкомунбуд». Як їм працюється у спеку і холод, у дощ і сніг, за людської вдячності і байдужості?..
Водій сміттєзбиральної машини Сергій Кирій лише пів року, як сім за кермо новенького МАЗа. І жартома, і всерйоз зізнається, що за свої майже чотири десятиліття водійського стажу уперше кермує новим автомобілем.
- На попередніх роботах то все були якісь старці, - усміхається чоловік. – Приємно отримати в управління сучасний автомобіль, але розумію, що він вимагає відповідального догляду і спеціальних знань та навиків. Колись давно вже доводилося кермувати МАЗом, тому до цього призвичаївся швидко. Багаторічний досвід став у нагоді. Нині ця велетенська машина для мене зрозуміла, як велосипед.
З Сергієм робимо об’їзд рідного йому Великого Перевозу. За світлої пори року збирання сміття розпочинається о 6-7 годині ранку. Автомобіль зупиняється біля кожного бака, водій сходить вниз, керує автоматикою, аби підчепити бак. Не завжди все виходить так, як слід, з першого разу. Інколи доводиться повертатися в машину, під’їжджати ближче до контейнера. Тож цих спусків-підйомів крутими сходами в кабіну МАЗа у водія за день нараховується сотні. Наприклад, у Великому Перевозі розташовані близько 30 контейнерів для сміття: це не менше 30 спусків з кабіни і підйомів назад. А ще доводиться особливо завантажені контейнери (де скидане великогабаритне сміття, що не повинно там бути) дотрамбовувати практично вручну, підіймаючись на самий верх автомобіля. Тож якою б досконалою не була техніка, без людської вправності вона не обійдеться. Зазвичай водієві допомагає ще один працівник - Олександр Єва.
Кружляємо Перевозом, визбираючи сміття, понад дві години.
Частина баків переповнена і, на жаль, завалена навіть пластиковими пляшками, для яких у селі є спеціальний контейнер. Є серед сміття і листя, і гній, і залишки городини, і гілля – тобто усе те, що придатне для компостування. З чого вийде хороша органіка для удобрення грядків під майбутні врожаї. Але… ну не хочемо ми бути господарями на своїй землі. Аби з двору вивезти непотріб – а куди, що і як, то начебто вже не наша справа…
Вивозити сміття чи не вивозити, сортувати чи не сортувати – думка водія однозначна:
- Як поставили баки у нашому селі, стало набагато культурніше. Основне сміттєзвалище та деякі менші прибрані. Головне – аби купи непотребу не наростали знову.
А це вже залежить від самих людей. Як і попереднє сортування: хоча б пластику, паперу, скла. Адже це і вивільнить місце в контейнерах, і полегшить роботу працівникам сміттєсортувальної лінії, що згодом буде задіяна на полігоні твердих побутових відходів.
Перевантажені контейнери, несортований непотріб – це не всі проблеми сміттєперевізника.
- Ще дуже дошкуляє у вулицях і провулках розлоге гілля дерев, що перевалилося через людські паркани чи розрослося біля них, - ділиться Сергій. – Ні пройти, ні проїхати. Тим паче такою великогабаритною машиною. Інколи до деяких баків практично не можливо добратися.
Що налагодження вивезення сміття у громаді – це добра справа, погоджується і працівниця місцевої крамниці Марина Бараненко.
- Дуже зручно, - говорить вона. – У нас свій окремий контейнер, якого вистачає для обслуговування магазину. Не треба думати, куди і як подіти сміття. Максимально сортуємо його, тож бак використовуємо раціонально.
Контейнер магазину – під замком. Це вимушений захід. Бо розташований він у людному місці і заповнювався б ущерть за кілька днів.
До речі, проблем з переповненими баками не існувало б, якби більшість людей уклала договори на вивезення сміття. Адже щільність розташування контейнерів і графік їхнього об’їзду розраховані відповідно до кількості договорів. Є людинонорма виробітку твердих побутових відходів – тобто скільки сміття продукує кожна людина за певний період часу. Ці норми, кількість споживачів, витрати на їхнє обслуговування – складові тарифу на вивезення твердих побутових відходів, що нині становить 14 гривень 20 копійок з людини у місяць. Додаткові контейнери чи об’їзди – це або зростання кількості угод, або підвищення тарифу. Але підвищення тарифу – це той випадок, коли хтось заплатить двічі, а хтось – як не платив, так і не платитиме. Тому старости на місцях, відповідальні особи в селищі проводять наполегливу роз’яснювальну роботу, аби достукатися до свідомості земляків і переконати в тому, що не може одна частина людей смітити за рахунок іншої. Крайній захід – це адміністративний вплив, зі складанням протоколів та штрафами. Поки що, у надії на взаєморозуміння, він використовується нечасто. Хоча і дивно, і сумно чути протестне пояснення від деяких жителів громади на кшталт: «А у мене немає сміття!» При цьому – «немає сміття» не тільки у пенсіонерів з мізерними пенсіями, багатодітних родин чи неблагополучних сімей. Частіше «немає сміття» у цілком спроможних представників, здавалося б, розумної і свідомої сільської інтелігенції…
І ті відходи, котрих у багатьох «немає», стараннями робітників «Техкомунбуду» в кінцевому результаті потрапляють на шишацький полігон. Саме там завершилася наша повчальна екскурсія з водієм МАЗа Сергієм Кирієм. Там автомобіль спустився у спеціально відведену карту, акуратно, під края, вивантажив сміття.
І поїхав за наступним маршрутом…
