З чого починається туризм?
Тільки ледачий не називав наш край маленькою Швейцарією. Тільки дурень не розуміє, який потенціал схований у цій красі.
Отож усі згодні, що ми живемо у найгарнішій місцині. Усі згодні, що красою треба не тільки втішатися, але й користуватися.
З чого починається туризм – таке запитання ми поставили не випадковим людям, а родині, яка обирає Шишаки місцем свого відпочинку вже майже сорок років поспіль. У цій сім’ї змінювалися покоління відпочивальників – спочатку батьки, потім діти, тепер вже й онуки майже дорослі. Але місце наді Пслом залишається незмінним.
Харків’янин Павло уперше побував тут з батьками в далекому дитинстві. Нині він приїжджає з власними дітьми.
- Дуже подобається в Шишаках, - говорить чоловік. – Усе знайоме, своє, домашнє. Тут живуть наші родичі, друзі. Це не просто відпочинок. Це зв’язок поколінь, який тримає саме ця земля.
У Павла троє синів. Кращого літнього відпочинку для них, як десять днів на березі Псла, вони з дружиною Тетяною не уявляють. Як і сестра Тані – Олена, що цьогоріч вирушила в улюблену подорож з сином та донькою. Численне сімейство в один голос стверджує – в жодному разі не проміняє своє наметове містечко наді Пслом на розрекламований вояж до моря.
Біля моря, кажуть, не відпочиваєш, а втомлюєшся. Спека, одноманітність, не знаєш, чим себе зайняти. А тут – дні пролітають з насолодою і користю: підйом, купання, готування сніданків-обідів-вечерь, настільні і рухливі ігри, походи місцевістю, книги-бесіди і родинні посиденьки навколо нічного багаття…
- Як змінилася місцевість за ці роки? – запитуємо у туристів-старожилів.
- Приємно, що нині тут доволі чисто…
- Бо комунальники прибирають. Зокрема працівниця «Техкомунбуду» регулярно визбирує сміття по всіх закутках у контейнер…
- Це помітно. Раніше наш відпочинок розпочинався з прибирання території. Їхали сюди відразу з мішками і рукавицями. Збирали вздовж берега весь непотріб (багатенько виходило), розвішували на деревах порожні мішки. Тепер тут є бак для сміття, видно, що територія доглянута: лави, столи, мангал. Усе для людей. Але, на жаль, їх це не змінює. Приїхала компанія, погуляла до пізньої ночі, поїхала, а на ранок усі сліди відпочинку – як на долоні. Якщо й прибирають після себе – то до контейнера чомусь не доходять, за дерева-кущі сміття викидають. Така нелюбов до своєї землі, нецінування багатства, яке ми маємо за просто так, - дуже пригнічує.
Зелений туризм – це, звичайно, передусім дороги, об’єкти, маршрути, інфраструктура. Однак починається він з того папірця, який треба донести до бака…
Прес-служба селищної ради.
На фото внизу:
Є У НАШІЙ місцевості й туристичні родзинки – наприклад, криниця, з якої смакують воду чимало дачників і місцевих жителів. Криничка доглянута з любов’ю: обмурована й прикрита, аби ніщо не зашкодило їй. Поряд калина – усе як в українській пісні. На дереві висять черпачки. Комусь не байдуже, хтось живе не лише для себе, але й для інших. Для того, аби оберігати маленьку криничку…
А ХТОСЬ ІНШИЙ змайстрував цей куточок відпочинку на березі Псла. Хтось не чекав комунальників, а зробив своїми силами. Не лише для себе. Для когось також…
ГЕРОЇ НАШОГО фотосюжету теж залишать після себе впорядковану галявину без чагарників і заростей, відновлений місточок, усі зручності для тих, хто прийде після них.
Бо як інакше?..
