Депутати готуються до об’їзду старостинських округів
Рішенням останньої сесії селищної ради у 2018 році передували гарячі депутатські дебати на спільному засіданні комісій. Воно й не дивно, що гарячі. Адже приймали бюджет на 2019 рік! У депутатів виникло чимало запитань з цього приводу: зокрема чи раціонально використовуються кошти на освіту, культуру, соціальну сферу, підтримку комунального підприємства, утримання апарату тощо. 
Депутатські думки розділилися. Хтось вважає, що треба максимально зберегти наявну інфраструктуру в селах, бо це єдине, що взагалі тримає села на плаву, і ніде інде для людей не буде краще, ніж у себе вдома; а хтось вважає, що треба наступити на горло інфантильній пісні «не буде школи – не буде села» для того, аби село таки було: аби сільські діти отримували належну освіту в укрупнених закладах, де реально створити умови не гірші міських… Головне – що кожен з опонентів відстоював у першу чергу інтереси дітей. Аби надалі не сперечатися віртуально, депутати вирішили найближчим часом побувати в усіх старостинських округах, познайомитися з життям закладів освіти, культури, соціальної галузі, долю яких вони вирішують у залі засідань селищної ради.
Жваві дискусії під час засідань комісій чи сесій – це добрий знак, що народним обранцям не байдуже, за що і як вони голосують. Ініціативність депутатів, що на останній сесії вилилася у кілька чітко оформлених вимог, - це свідчення того, що вони реально хочуть змін. І для цього готові вийти із зони комфорту і потрапити під нищівний шквал критики й несприйняття.
Отож що конкретно вимагають депутати.
Як уже було сказано: побувати в усіх селах громади, аби побачити реальну картину, а не тільки слухати про цифри використаних коштів. Обговорити стратегії розвитку освіти, культури, аби ці галузі не просто виживали, а мали шанси на розвиток. Ініціювати підписання угод про соціальне партнерство з усіма суб’єктами господарювання, що діють на території об’єднаної громади. Наразі такий договір діє тільки з агрофірмою імені Довженка і товариством "Райз Північ".
Офіційно це звучить так: угода про соціально-економічне співробітництво між органом місцевого самоврядування і суб'єктом господарювання (про надання допомоги на соціально-економічний та культурний розвиток території селищної ради). Це добровільний обов’язок, що не передбачений законодавством, однак якщо хтось його виконує, то чому інші не вважають це доречним? Угода про соціальне партнерство – це додаткова участь агрофірми, підприємства чи підприємця у житті громади. Це свого роду вклад у власний імідж, відсотки за довіру людей. Це те що понад податок. І те, за чим зазвичай стоять з простягнутою рукою. Але якщо воно чітко прописане у договорі, то у жодної із зацікавлених сторін не стоїть питання що й по чому. Це, врешті-решт, громадянська відповідальність. Тільки у ширшому розумінні, ніж для кожної окремої людини.
Крім цього, депутати за рік бажають отримати результати аудиту землевпорядної служби за всіма сільськогосподарськими землями, що перебувають у віданні Шишацької об’єднаної територіальної громади. Адже після того, як Держгеокадастр передав землі за межами населених пунктів на місця, треба підбити підсумки, що ми у результаті земельної децентралізації придбали: реальні можливості для поповнення бюджету чи констатацію факту, що ми маємо те, чого не маємо?..
До речі, угода про соціальне партнерство й аудит земель взаємопов’язані. Бо інформація про справжніх орендарів землі та їхні чорноземні багатства – це шанс для переговорів. Раніше громади були позбавлені навіть такої нікчемної дрібниці: знати, хто й на яких умовах володіє практично їхньою землею. Держгеокадастр (чи інші служби) тримали цю інформацію за сімома замками. Однак тепер може виявитися, що той, хто кричить на всіх кутках, що «годує» громаду, насправді користується її благами за символічну плату.
Прес-служба Шишацької селищної ради.
