У Жоржівці відкрили музей АТО
ЦІЄЇ ПОДІЇ місцеві жителі чекали більше року. Збирали матеріал, облаштовували приміщення, вирішували організаційні проблеми, і, власне, вони ще раніше могли презентувати своє дітище громадськості. Однак чекали, аби урочисту місію перерізання символічної стрічки міг виконати той, хто все це ініціював. І не тільки ініціював, але й доклав чимало власних коштів і зусиль, аби в нашому краї, а, можливо, й загалом на Полтавщині, відчинив двері перший музей, присвячений військово-історичним подіям сучасності.
Ця людина і нині перебуває там, в зоні АТО. Хоча вже понад півроку, як поняття “антитерористична операція” не існує. Її перейменували в “операцію об’єднаних сил”. Від СБУ управління передали оперативному штабу Збройних Сил України. Однак інша назва, інший керівний орган не змінили фактичного стану речей: там, як і раніше, гинуть люди.
Михайло Мороховець та його побратими мають своє, солдатське визначення трагічним подіям: це війна з Російською Федерацією. Війна, що їх, звичайних хлопців з маленького села, вирвала з мирного світу. Забрала кращі роки, родину, спокій, здоров’я, а в когось – і життя…
І важливо, аби про це знали і пам’ятали українці й поза зоною АТО чи ОСС…
У Жоржівці знають і пам’ятають. Там не припиняється волонтерська робота, підтримка наших захисників і словом, і ділом. Хай це невеличкі дарунки до свят, але вони для воїнів – неоціненна увага… Не дивно, що по-справжньому щирі земляки охоче відгукнулися на пропозицію Михайла Миколайовича створити музей. Не дивно, що вони об’єднали свої зусилля і натхненно працювали над цим більше року. Не дивно, що всі чекали його відкриття як надзвичайно важливої події і готувалися до цього – від малого до великого - з неймовірним старанням і завзяттям.
І ОСЬ ДОВГОЖДАНА зворушлива мить… Святково прикрашена сцена актової зали Жоржівської школи. Заповнені глядацькі місця. Затамований подих дітей. Останні приготування… 
Звучить відома пісня “Воїни світла”. До зали під гучні оплески і захоплені погляди заходять учасники бойових дій Микола Мороховець, Григорій Бабич, Юрій Марченко. Ніжні квіти і теплі слова – усе сьогодні для них…
Зі святом Збройних Сил України і відкриттям військово-патріотичного музею “Тризуб” жоржівців привітали староста Лілія Бабич, директор школи Сергій Цьова, голова громадської організації “Учасники АТО Шишацького району” Олександр Волошин, начальник відділу освіти Шишацької селищної ради Наталія Караваєва.
Хвилиною мовчання усі присутні вшанували пам’ять тих, хто недожив, недолюбив, недоплекав…
Сльози вічного суму за непоправною втратою України на очах глядачів змінилися закоханими усмішками на їхніх обличчях, коли сцену заполонило її майбутнє: юні зірки і маленькі зірочки жоржівського краю. Натхненна декламація, душевний спів, яскравий артистизм – це результат самовіддачі школярів та їхніх наставників. Найголовніше, що діти, коли читали, співали, драматизували – не просто виконували дії за сценарієм, а наче жили на сцені. Тому й розчулили, й зачарували публіку. І півтори години святкових урочистостей промайнули на одному подиху.
ДАЛІ НАСТАЛА кульмінація події. Гостей запросили до музейної кімнати. Синьо-жовту стрічку перерізають учасники бойових дій і залишають собі на згадку про те, як усе починалося. Адже відкриття цього куточка пам’яті і слави – це лише початок важливої місії, вважають її організатори, друзі-однодумці – директор та вчитель Жоржівської школи Сергій Цьова і Сергій Вітценко. Вони вірили в цю справу від самого початку. І нині переконані, що з маленького пагінця громада здатна виплекати могутнє дерево. Аби було бажання. Кошти, час, можливості – усе знайдеться, якщо є справжнє бажання щось зробити. Якщо у серці є віра, що це потрібно. А у жоржівців вона є. Як і є щира повага до своїх захисників.
Військово-історичний музей “Тризуб”, що розташований у приміщенні Жоржівської школи, незабаром отримає офіційний статус. За порадами обласних фахівців з музейної справи, його організатори намагалися виконати усі пункти щодо порядку утворення подібних закладів. І сподіваються, що їхнє добре починання підтримають в інших куточках Шишаччини. Адже це музей сучасної історії, й аби наповнити його якомога ширшим змістом, треба не гаяти часу. Творці музею чекають ініціативних пропозицій від усіх, кому небайдужа ця тема. Мріють, що незабаром однієї кімнати для реалізації усіх планів буде замало. Що цей заклад буде не тільки для жоржівців і про жоржівців. Що сюди приїжджатимуть з інших куточків Шишаччини чи й Полтавщини, аби дізнатися усе про свою історію та її героїв. 
А ПОКИ ЩО екскурсовод (так, все дуже серйозно!) Жоржівського військово-історичного музею “Тризуб”, одинадцятикласниця Анастасія Бондарчук розповідає його першим відвідувачам про те, як і хто вдихнув життя у ці стіни.
- У 2017 році наш односельчанин, учасник АТО, волонтер Михайло Мороховець звернувся до адміністрації школи з пропозицією створення музею АТО. Ця ініціатива знайшла підтримку педагогічного і учнівського колективів та місцевого старостату. Коштами на ремонт приміщення для музею допомогла громадська організація «Сприяння Збройним Силам України «Булат» та її керівник Тарас Степура. Меблі було придбано за підтримки фермерського господарства «Деметра», яке очолює Юрій Нос. Стенди профінансував Михайло Миколайович.
Матеріал для експозиції збирали наші односельчани, учасники бойових дій на сході України Юрій Марченко, Василь Сурмай, Григорій Бабич, Микола Пазюк, Володимир Кедик, Олександр Лузянін, Михайло Мороховець, Максим Макаренко, Віталій Калюжний, Іван Левдер та члени громадської організації «Булат».
У музеї п’ять тематичних розділів: «Революція гідності», «Неоголошена війна», «Патріотичне виховання», «Волонтерська допомога», «Шляхами подвигу і слави».
НА ПОЧЕСНОМУ місці – фото усіх учасників бойових дій з жоржівського краю. За кожним фото – окрема історія людської долі, окрема історія одної війни.
НА ЗАВЕРШЕННЯ першої екскурсії у першому музеї АТО його юний екскурсовод від імені всіх земляків звернулася до учасників бойових дій з промовою, суть якої – у надважливій істині: “Подяки словами буде замало, але все одно ДЯКУЄМО. За те, що ви стоїте під кулями, дякувати треба щодня. Щодня навчатися чи працювати, пам’ятаючи про вас - тих, хто мерзне в окопах, захищаючи нашу землю...”
Безперечно, наші воїни світла заслуговують цих зворушливих слів. Однак не меншої поваги варті і люди, котрі це розуміють. І щонайважливіше – сіють зерна не показного, не замовного, а природного патріотизму в душах юних поколінь. Тих поколінь, які народять покоління, які житимуть у мирний час, але знатимуть своє минуле в обличчя.
Прес-служба Шишацької селищної ради.
