Доторкнутися душею до постаті великого письменника
Зберігачем і популяризатором людської пам’яті, минулого, кращих надбань, культури і традицій є музей. Історичну пам’ять несе в собі кожна річ, якої торкалися руки людини: документ, посуд, одяг, звичайний на перший погляд предмет повсякденного побуту. Потрапляючи до музею, така річ отримує друге життя, як частка музейної колекції, стає відомою широкому загалу. І завжди приємно коли фонди музею поповнюються новими, безцінними експонатами та матеріалами.
Наша земля здавна славилася не лише працьовитими, невтомними трударями, добрими господарями, а й талановитими, творчими людьми, що стали відомі на весь світ і перед талантами яких прихиляється людство. Серед когорти відомих особистостей постає ім’я українського письменника-прозаїка, Лауреата Державної премії України імені Т.Шевченка - Анатолія Дімарова, родове коріння якого походить з хутора Гараськи, що на Шишаччині. Справжнє ім’я письменника - Анатолій Андрійович Гарасюта. Але життя склалося так, що дружина куркуля рятуючи себе і своїх дітей від Сибіру змінила документи і свого земляка, відомого письменника ми знаємо під прізвищем Дімаров. За своє 92-х літнє життя письменник написав безліч романів, повістей, оповідань, етюдів. Його твори хвилюють, зацікавлюють, спонукають до роздумів про життя. Вони напоєні великою любов’ю до України та її людей.
Приємно, що і сьогодні наші земляки знають, люблять і шанують цього велетня української літератури, проводяться презентації книг присвячених Анатолію Дімарову. І надзвичайною подією в культурному житті селища стало поповнення Шишацького краєзнавчого музею матеріалами та експонатами, що висвітлюють життя та творчість відомого письменника. Їх передала до музею вдова А. А. Дімарова - Євдокія Несторівна, кандидат фізико-математичних наук, доцент, людина з світлим і ясним розумом, надзвичайно приємна і привітна. Як вона говорить, що це була її велика і заповітна мрія, щоб експонати потрапили на батьківщину її чоловіка. Зустріч з Євдокією Несторівною відбулася завдяки нашій землячці Наталії Василівни Руденко, жительці села Баранівка, яка вже багато років палко закохана в творчість Дімарова, і з величезним трепетом ставиться до кожного матеріалу, що пов’язаний з іменем цього великого письменника. Наталія Василівна вже довгий час веде переписку з вдовою письменника, цікавиться новими виданнями про нього.
Передані до музею матеріали – справжні скарби! Серед його особистих речей – берет, який так любив Анатолій Андрійович і в якому письменник на багатьох фотографіях, це окуляри, ручка, якою він писав свої твори, сорочка, краватка, желет та ін.. В музей передані також і книги написані як самим Дімаровим так і про нього: «І будуть люди», «Наш Дімаров», «Анатолій Дімаров та його книги», «Поема про камінь» (з ілюстраціями), «Неспокійна моя доля» та інші. Серед поповнення – копії основних нагород і відзнак А.А. Дімарова, вироби декоративно-прикладного мистецтва автором яких є сам письменник, а також каміння, колекціонером якого був Анатолій Андрійович.
Поїздка до Києва відбулась за сприяння Шишацького селищного голови Тутки О.І. та начальника відділу культури і туризму об’єднаної громади Титаренко Л.П.
Експонати та матеріали про Анатолія Дімарова займуть щільне місце в експозиції музею і кожен бажаючий зможе доторкнутися душею до постаті великого письменника, гордості нашого Шишацького краю.
Н.О. Прасольченко, директор
Шишацького краєзнавчого музею
