Фандрайзинг – реальність для об’єднаних громад
Ви ще не знаєте цього дивного слова? О, тоді вам треба познайомитися з головним спеціалістом відділу муніципальних ініціатив, інвестицій та енерго-менеджменту Шишацької селищної ради Юлією МИХАЙЛОВОЮ (наголос на “а”!). У цьому відділі, відповідно до штатного розпису, передбачені три посади. Однак поки що Юлія Володимирівна справляється сама. А ще вам треба обов’язково познайомитися з нею, якщо бажаєте поліпшити життя у своєму селищі чи селі, залучивши для цього будь-які нові ресурси - фінансові, людські, матеріальні, інформаційні тощо. Бо саме цей процес (залучення нових ресурсів) і називається словом фандрайзинг.
Молода фахівчиня невідомого до цього в нашому районі напрямку народилася і проживає в Яреськах. Здобула вищу освіту за спеціальністю “Міжнародна економіка” в Полтавському університеті економіки і торгівлі. Після аспірантури викладала в рідному вузі протягом п’яти років. Потім деякий час працювала в секторі економіки Шишацької районної державної адміністрації.
Звідти її переманили у новостворену Шишацьку об’єднану терито-ріальну громаду. З цього моменту і починаємо наше спілкування.
- Юліє, ви працювали у традиційній державній структурі, потім перейшли на роботу до нової, де, як переконували чиновники, все повинно бути по-іншому, по-сучасному. Ви відчули якусь різницю (позитивну чи негативну) і, якщо так, то в чому?
- Роботи вистачає скрізь. Різниця в тому, що в адміністрації я переважно займалася статистичною діяльністю, а тут, в громаді, маю простір, як мовиться, для польоту фантазії. Моя посада, як і відділ в цілому, передбачають творчий, ініціативний підхід до виконання своїх обов’язків.
- У чому саме полягала ваша творчість протягом цього року?
- Найперше, після об’єднання селищної і сільських рад, ми намагалися окреслити основні напрямки розвитку громади. Для цього проводили опитування керівників і жителів громади, цікавилися, які проблеми їм найбільше дошкуляють, що за чим і як саме вони планують вирішувати. В усіх, практично, на першому плані було одне й те саме: дороги, водогін, освітлення, медицина, освіта, культура, проблеми із сміттєзвалищами тощо. Разом з керівниками структурних відділів отриману інформацію узагальнили, проаналізували, зробили висновки, відповідно до яких і склали план соціально-економічного розвитку нашої громади на 2016 рік.
- Вдалося чи не вдалося його виконати?
- Життя, як кажуть, внесло свої корективи. Щось відсіялося, щось додалося. Але загалом, що стосується реалізації проектів, за які несе відповідальність мій відділ, програма розвитку виконана відсотків на сімдесят.
- Об’єдналися, вивчили ситуацію, склали план. Що було далі?
- Далі присвятили себе освоєнню державної субвенції на розвиток об’єднаних територіальних громад (скорочено - ОТГ). Держава довго думала, скільки, як і на що давати кошти, аби підтримати свою розрекламовану реформу децентралізації. Лише у квітні, нарешті, визначилася з відповідною постановою. Наша ОТГ отримала 14 мільйонів 400 тисяч 800 гривень. Ці кошти були розбиті помісячно і, звичайно, не давалися просто так - за красиві очі (себто тільки за те, що об’єдналися). Треба було пройти тернистий шлях усіма сходинками бюрократичної державної вежі. Ми виконали необхідні умови. Кошти державної субвенції спрямували на: перше - капітальний ремонт доріг у населених пунктах ОТГ; друге - рекострукцію будівлі центру первинної медико-санітарної допомоги; третє - створення реабілітаційного центру для дітей з обмеженими фізичними можливостями; далі - ремонт опорної Шишацької спеціалізованої школи імені В.І. Вернадського та двох її філій - у Великому Перевозі і Ковердиній Балці. Оскільки, повторюся, субвенція з державного бюджету надходитиме частинами до кінця року, то й заплановані заходи теж ще не всі виконані. Зокрема попереду - створення дитячого центру з реабілітації. Нині наші дітки з обмеженими можливостями відвідують подібний заклад у Миргороді. Це відбувається лише раз на рік. А тут, вдома, вони матимуть змогу проходити реабілітацію протягом року - коли їм буде зручно. Є приміщення на базі територіального центру, є фахівці. Треба лише зробити ремонт та закупити відповідне обладнання.
Крім цього, коли ми вже почали освоювати перші транші державної субвенції, на деяких речах вийшла економія коштів, зокрема після проведення тендеру на ремонт ПМСД та уточнення переліку доріг. Ці незаплановані лишки теж пустили в діло. На них буде придбано техніку для комунального підприємства: трактор, причіп, відвал, піскорозкидувач, пристрій трелювальний, щітковий пристрій, фронтальний навантажувач, снігоприбиральник, багатофункціональний станок, верстат свердлильний, масляний компресор, бензопилу та мотокоси.
- Крім освоєння державної субверції на розвиток ОТГ, про що ще може прозвітувати об’єднана громада в обличчі вашого відділу?
- Так би мовити, у спадок нам перейшов Проект Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”, участь в якому взяли колишні сільські ради (а нині – старостати) та громадські організації. Ці проекти завершено, але ми налаштовані і сподіваємось на подальшу співпрацю.
Ще 2015 року були подані проекти на участь у конкурсі Державного фонду регіонального розвитку. Спочатку проекти ОТГ виключили з цього конкурсу, буцімто, ми й так отримали державну субвенцію на розвиток, з нас досить. Потім, після обурення незаслуженою зневагою, наші проекти на цей конкурс повернули. Шишацька громада не просто повернулася на конкурс, а ще й перемогла. Так Михайликівська школа отримала можливість утеплити фасад свого приміщення.
- Жвавий і хаотичний рік Мавпи практично позаду. Що плануєте в наступному році бойового птаха - Півня?
- На 2017 рік вже подані дві проектні заявки: щодо придбання пожежного автомобіля та утеплення інтернатного приміщення Михайликівської школи. Крім цього, будемо брати участь в обласному конкурсі проектів розвитку територіальних громад щодо придбання сіль-ського автобуса.
Також маємо нагоду поділитися останньою приємною новиною. Нещодавно отримали лист-відповідь на нашу проектну заявку щодо участі в конкурсі німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ (2016-2017 роки). У цьому листі зокрема повідомляється: “Ваша заявка була розглянута згідно з умовами конкурсу Полтавською обласною державною адміністрацією, Полтавською обласною радою та GIZ Пілотний проект зі створення та апробації віддалених точок доступу до адміністративних послуг із забезпеченням автоматизованого доступу до Державних реєстрів України для обслуговування громадян, які проживають на дальній відстані від центру об’єднаної громади, увійшов до числа переможців та буде профінансований”. Поясню простими словами: цей проект передбачає створення у Воскобійницькому старостаті - як в одному з найвіддаленіших від центру громади - автоматизованого робочого місця з доступом до Держреєстрів України. Це дасть змогу надавати громадянам різноманітні реєстраційні послуги. Цей проект залучає незначні інвестиційні кошти - лише 140 тисяч гривень. Однак його реалізацією міжнародна донорська організація - GIZ - ніби прощупує нас, з’ясовує для себе, наскільки ми морально і матеріально готові до битви за власний добробут: чи будемо працювати над самовдосконаленням, чи готові для цього залучати і власні грошові ресурси, а не лише розраховувати на іноземні капіталовкладення... Якщо ми вдало пройдемо цей іспит, зацікавимо партнера (у даному випадку міжнародну донорську організацію GIZ), гадаю, в майбутньому їхні пропозиції зростатимуть відповідно до наших амбіцій і можливостей. На прикладі Воскобійників апробуємо новий проект. Якщо він себе виправдає - впровадимо в інших старостатах.
Щоб знайти потенційного донора, реалізувати власні задумки, постійно моніторимо всі пропозиції в інтернет-просторі.
- Хто виступає генератором прогресивних ідей та механізмом їхнього втілення в життя?
- Наш відділ тісно співпрацює зі старостами, керівниками відділів селищної ради, громадськістю. Ідеї повинні надходити від них, а я допоможу з технічними моментами. Наприклад, Михайлики, Пришиб - їм треба лише допомогти, а в основному вони готові брати на себе відповідальність за реалізацію власних задумів.
- Ну, не всі такі ділові... Деякі вперше обрані керівники старостатів ще оговтуються після крутого повороту долі. Їм усе в новину.
- Поясню механізм створення проектів на пальцях. Зацікавленою людиною не обов’язково повинен бути староста. Бажання може виявити будь-який житель громади. Головне - чітко визначити проблему, максимально охарактеризувати її параметри, знайти шляхи вирішення, надати орієнтовні фінансові розрахунки для цього. Тобто - менше води, більше конкретики. Приміром, ви хочете замінити частину старого водопроводу у вашому селі. Ви оголошуєте про свої наміри, вивчаєте думку земляків: чи вважають вони цю проблему пріоритетною, чи готові фінансово долучитися до її вирішення. Збираєте у відповідних службах максимум технічної інформації про водопровід, про те, що необхідно, щоб його замінити. Складаєте приблизну калькуляцію і звертаєтесь до нашого відділу. Усе обговоримо, допрацюємо, підготуємо проект і - будемо шукати донорів. Але ви повинні розуміти, що несете особисту відповідальність за реалізацію цього проеку від початку до кінця. Ніхто за вас нічого робити не буде. Вам допоможуть, вам посприяють, але ваш особистий добробут ви повинні створювати самі. Тому звертаюсь до всіх: прокидайтеся! Досить інертності! Не прогавте свій шанс! Адже основна мета реалізації проектів, основний задум міжнародної донорської допомоги - не просто вкладання коштів чи вирішення наших проблем. Сенс цієї співпраці – в отриманні нових навичок і знань, запозиченні європейського досвіду самоорганізації. Завдання донорів - навчити нас ефективно використовувати власні ресурси, пожвавити нашу громадянську свідомість і просто людську відповідальність: для початку - за себе, за свою родину, за рідне село. У результаті - і за країну в цілому.
До речі, це прекрасний шанс для молоді проявити себе. Досить скиглити, нарікати, критикувати. Хочете цікавого життя в громаді - давайте пропозиції і бачення їхньої реалізації. Наприклад, хочу тренажерний зал в Шишаках. Шукаю приміщення, вивчаю попит на таку пропозицію, витрати на обладнання. Підсумовую аналіз і - якщо бачу перспективу - звертаюся до громади. А не так - лежу на дивані, шарюся в інтернеті і обурююся до глибини душі, як про мене ніхто не дбає...
- Юля, ви часто буваєте на різноманітних заходах, що проводять держава чи міжнародні партнери у рамках децентралізації. На вашу думку, це корисні починання чи окозамилювання? І взагалі, хотілося б знати ваше особисте ставлення як молодої освіченої людини до об’єднаних територіальних громад.
- Деякі тренінги, спрямовані на практичне навчання, дуже корисні. Це зокрема за участі іноземних організацій. Або, наприклад, влітку я була на місячному навчанні в Одесі від Асоціації міст України. Там зібралися представники об’єднаних територіальних громад з усієї країни. Крім того, що ми разом виконували різні завдання від організаторів навчання, ще й мали можливість обмінятися власним досвідом. Спілкуємося й зараз. Приємно оцінювати досягнення інших, перебувати у постійному тонусі азартних дружніх змагань.
Щодо об’єднання громад. Воно дало поштовх моїй творчій роботі над проектами, дало перспективу розвитку для наших сіл. Я не вірю в те, що кожна окрема сільська рада мала б фінансову і організаційну можливість для цього. Однак головне зараз - не любуватися собою, а працювати на результат. Щоб навіть опоненти скинули перед нами капелюха.
Згодна зі співрозмовницею: потрібен той результат, який від об’єднання не очікували навіть його законотворці (котрі, чесно кажучи, наобіцяли більше, ніж зробили). Бо не завжди все вирішують верхи. Бо в кожної голови є своя шия.
Алла ДЕРІЙ.
