До надання послуг ВПО залучаються благодійні організації
Під час війни кожен з нас виконує свій обов'язок перед Україною на своєму місці. Соціальні працівники, на яких припало велике навантаження, не виняток. Зберігати стандартні соціальні послуги, підтримувати ВПО, працювати навіть під час окупації - це те, що роблять ці люди з Великим Серцем. До вашої уваги – цикл розповідей про те, як соціальна сфера в Україні вистояла і діє у надскладних обставинах, на прикладі конкретних громад.
Потрясіння війни не проходить безслідно. Пенсіонерка Катерина Іванівна зрозуміла це вже на мирній території, коли, як їй здавалося, найстрашніше було позаду. Тіло жінки почало вкриватися випуклими червоними плямами. Вона списувала це на пережитий стрес, сподіваючись, що все зникне, як тільки не чутиме вибухів снарядів і спатиме не в підвалі. А шукати лікаря на новому місці для неї було проблемою. І хтозна, як довго переселенка жила б зі своїми страхами й здогадками, якби начальниця відділу соціального забезпечення, праці та соціальних послуг Шишацької селищної ради Миргородського району Полтавської області Наталія Завалідер не запросила на медичний огляд її онука, що має ДЦП.
«Я дізналася про те, що благодійна організація «Світло надії» з Полтави надає внутрішньо переміщеним особам, у яких є діти з інвалідністю, а також багатодітним родинам, безкоштовні медичні консультації й забезпечує необхідними ліками та виділяє кошти на першочергові потреби, – розповідає Наталія Завалідер. – Звісно, ми скористалися цим шансом і запросили благодійників у Шишаки. До нас приїхали педіатр, терапевт, сімейний лікар, і прямо у відділі соцзахисту влаштували прийом переселенців. Загалом медики оглянули 20 людей. Під час огляду Катерині Іванівні і був встановлений діагноз - псоріаз.
А інша жінка – опікун малолітнього внука з інвалідністю – після евакуації перенесла інсульт. Добре, що на Шишаччину вона приїхала разом із сестрою, яка тепер взяла основний догляд за дитиною на себе. Родина також отримала, окрім безкоштовної медичної консультації, грошову компенсацію за придбані ліки та продукти харчування.
Загалом можна було скупитися перед візитом до лікарів на 1,5 тисячі гривень, але в особливих випадках, як ці, благодійна організація збільшувала суми вдвічі. Матеріальну підтримку від ГО «Світло надії» отримала також найстаріша, 94-річна переселенка.
«Наша громада використовує всі можливості, щоб полегшити життя внутрішньо переміщеним особам», – зазначає Наталія Завалідер.
За матеріалами Міністерства соціальної політики України
https://www.msp.gov.ua/news/21947.html
